flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

 

  • Зясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення (предметом розгляду у цій справі було рішення міської ради, на підставі якого надано пільги щодо плати за землю на території міста, звільнивши від цієї сплати окремі підприємства).

    Верховний Суд у даній справі сформулював загальні підходи до визначення законного інтересу як предмета судового захисту в адміністративному судочинстві.

    Так, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, якому властиві такі ознаки:

    - має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

    - пов'язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

    - є визначеним – благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

    - є персоналізованим (суб'єктивним) – тобто належить конкретній особі (позивачу);

    - суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.

    Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже, й матеріально-правової заінтересованості), є:

    - незаконність інтересу – його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

    - не правовий характер вимог – вимоги не породжують правових наслідків для позивача;

    - встановлена законом заборона пред'явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

    - коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

    - позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб – держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

    Постанова від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80167902

 

  • У цій справі оскаржується рішення сілької ради у частині виділення Третій особі у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Предмет спору в цій справі безпосередньо пов'язаний із реалізацією права власності (користування) на земельну ділянку. Між позивачем, сільською радою та третьою особою існує спір про право цивільне, тобто спір щодо правомірності користування та володіння земельною ділянкою.

    Оскільки підставою оскарження рішення сільської ради є доводи позивача про те, що цим рішенням порушується його право власності на частину земельної ділянки  - спір не має публічно-правового характеру.

    Постанова від 14 березня 2018 року Справа № 363/2449/14-а

  http://reyestr.court.gov.ua/Review/72850795

 

 

  • У цій справі оскаржується рішення сільської ради щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в частині відмови Позивачу у відведенні такої  у зв'язку із тим, що дана земельна ділянка відводиться іншій особі (у даній справі виникла ситуація, за якої на одну й ту саму земельну ділянку претендують дві особи). 

    Вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою визначені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

    Чинним законодавством не передбачено право сільської ради відступати від положень ст.118 Земельного кодексу України, в тому числі не передбачено й прийняття  радою рішення про відмову у задоволенні вимоги, порушеної в заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з відведенням земельної ділянки іншій особі. 

    Більш того, законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані «відведення».

    Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

    Постанова від 27 лютого 2018 року справа №545/808/17

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/72532460

 

 

  • Ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно.

    Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку. Звертаючись до суду з позовом зобов'язати ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, позивач намагався усунути перешкоду у реалізації його прав, якої у дійсності немає.

  Постанова 14 березня 2018 року справа №804/3703/16

  http://reyestr.court.gov.ua/Review/72790743 

 

  • Предметом позову є оскарження рішення сільської ради про відмову в затвердженні розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

    Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду). А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

    Під час прийняття оспорюваного рішення відповідач як суб'єкт владних повноважень здійснював владні управлінські функції, а тому цей спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

  Постанова від 21 березня 2018 року Справа № 536/233/16-ц

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73565908 

 

  • Предметом оскарження є рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду особі, яка, на думку позивача, набула таке право оренди неправомірно, оскільки спірна земельна ділянка перебуває в оренді позивача внаслідок поновлення дії договору оренди. Позивач після закінчення договору продовжує користуватися земельною ділянкою, та за дотримання умов, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки між ним та органом місцевого самоврядування вважається поновленим на той самий строк. В той же час рішенням ради, що оскаржується, визначена земельна ділянка була передана в оренду іншій особі.

    Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

    Постанови від 04 квітня 2018 року справа № 539/1957/16-а, від 25 квітня 2018 року у справі № 496/2866/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 569/838/17.

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73219869 

 

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73896781 

 

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/76166688 

 

  • Приймаючи рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або приймаючи мотивоване рішення про відмову, суб'єкт владних повноважень має керуватися чітким визначенням однієї з підстав, передбачених ст. 118 Земельного кодексу. 

    Відмова ГУ Держгеокадастру у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на підставі того, що така земельна ділянка не входить до переліку земель, сформованого відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу.

  Постанова від 24 квітня 2018 року справа №814/1961/17

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73634659 

 

  • Відмова ГУ Держгеокадастру у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка викладена у формі листа, є протиправною та не відповідає статті 118 Земельного кодексу.

    Нормами права не закріплено за суб'єктом владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

    Постанова від 24 квітня 2018 року справа №802/1534/17-а, від 15 травня 2018 року справа № 820/4436/17

  http://reyestr.court.gov.ua/Review/73634631 

 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74007849 

 

  • Предметом спору є рішення міської ради, яким відкладено розгляд заяви Позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж його земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у приватну власність земельної ділянки .

    Відкладення розгляду заяви поза межами визначеного статтею 118 Земельного кодексу строку, тим більше без зазначення будь-яких строків такого відкладення, чинним законодавством не передбачено і створює ситуацію невизначеності щодо вирішення даного питання, а тому відповідне рішення міськради є протиправним.

  Постанова від 24 квітня 2018 року справа №459/1629/15-а

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73634566 

 

  • Предметом спору є рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду юридичній особі, яка, на думку позивача, набула таке право оренди неправомірно, оскільки юридична особа, користуючись спірною земельною ділянкою на умовах оренди, порушує його право на безоплатне отримання у власність частини цієї земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва (ч. 6 ст. 118 ЗК).

    У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - владних управлінських функцій не здійснював.

    Спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також визнання недійсним договору оренди, укладеного на підставі такого незаконного рішення.

  Постанова від 25 квітня 2018 року Справа № 552/9255/15-а

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73837594  

 

  • Предметом спору  є ухвала міськради «Про затвердження нормативно-грошової оцінки земель...», яка є нормативно-правовим регуляторним актом, оскільки прийнята уповноваженим органом суб'єкта владних повноважень, змінює норми права, скасовує інший правовий акт, поширюється на невизначене коло осіб (платників податку з плати за землю, коло яких не є конкретно визначеним, оскільки ухвала лише визначає коло суб'єктів, на які поширюється її дія, однак жодним чином не персоніфікує їх) та спрямована на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб'єктами господарювання.  Цей спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

  Постанова від 08 травня 2018 року справа № 461/8220/13-а

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74022184 

 

  • Спір щодо оскарження наказу Головного управління Держземагенства про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства - є публічно-правовим, оскліьки в цих правовідносинах відповідач вчиняє повноваження з реалізації владних управлінських функцій.

  Постанова від 25 травня 2018 року справа № 822/238/15

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74262299 

 

  • У правовідносинах, пов'язаних з оцінкою земель та земельних ділянок, Держгеокадастр і його територіальні органи здійснюють публічно-владні управлінські функції. Тому перевірка законності їх дій (бездіяльності), рішень, зокрема під час формування даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, оформлення таких даних у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, має здійснюватися адміністративним судом.

    Слід також звернути увагу на те, що за змістом статті 271, пункту 286.2 статті 286, статей 288, 289 Податкового кодексу України на платника плати за землю покладено обов'язок подання податковому органу витягу про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислення суми згаданої плати саме з визначеного у витязі розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Наведеними нормами у залежність від розміру цієї оцінки поставлено й мінімальний та максимальний розмір орендної плати.

    Отже, оформлюваний органом Держгеокадастру витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, у якому визначено конкретний розмір такої оцінки, безпосередньо пов'язаний з колом прав та обов'язків користувача відповідної земельної ділянки. Таким чином, оскарження витягу управління Держгеокадастру має здійснюватися в порядку адмінсудочинства.



    Постанова від 20 червня 2018 року у справі  № 823/902/17
 http://reyestr.court.gov.ua/Review/75133500 

 

  • Рішення Міськради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки та про затвердження порядку землеустрою щодо відводу земельної ділянки є формою волевиявлення орендодавця щодо зміни в майбутньому правовідносин сторін, які відповідно до закону врегульовані відповідним договором оренди земельної ділянки.

    Ці рішення не мають самостійного характеру та були реалізовані лише шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, а тому спір не має публічно-правового характеру.



    Постанова від 13 червня 2018 року у справі № 265/2828/17
http://reyestr.court.gov.ua/Review/75042966 

 

  • У даному спорі оскаржувалося рішення міської ради «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок», відповідно до якого управлінню з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету міської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки з метою створення двох нових землеволодінь без зміни цільового призначення на користь територіальної громади міста. Позивач вважає, що оскаржуване рішення порушує його існуюче речове право на зазначену земельну ділянку, яке виникло в нього разом із набуттям права власності на нежитлові приміщення, які розміщенні на цій земельній ділянці.

    Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після набуття права власності або права користування нерухомим майном до нового власника переходить право власності або користування земельною ділянкою на якій вони розташовані, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України).

    Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває в прямій залежності від права власності на будівлю та споруду, розташовані на цій ділянці, і не залежить від волевиявлення третіх осіб. У випадку невизнання або порушення прав на земельну ділянку нового власника нерухомого майна, такі права підлягають захисту в порядку цивільного судочинства.

    Постанова від 22 серпня 2018 року у справі № 539/3192/16-ц

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/76649361 

 

  • Предмет данного спору -  рішення органу місцевого самоврядування на розроблення проекту землеустрою щодо відведення особі у власність земельної ділянки.

    Таке рішення прийнято  на пленарному засіданні в умовах реального конфлікту інтересів (голосував під час засідання за прийняття рішення депутат, на користь якого таке рішення прийняте, не повідомивши про наявність конфлікту інтересів).

    Частина 2  статті 35 Закону «Про запобігання корупції» містить імперативну норму про заборону брати участь у прийнятті рішення органом у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

    Отже, в контексті такої заборони, для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі у голосуванні, а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахування наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

    Виходячи із статті 67 вказаного Закону, суд має компетенцію визнати незаконним та скасувати таке рішення відповідача.

    Постанова від 31 жовтня 2018 року у справі № 810/2500/16

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77586022 

 

  • Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до РДА про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, направленим на поновлення порушеного відповідачем права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

    Ураховуючи, що цей позов направлено на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин, а також беручи до уваги факт існування договору оренди на спірну земельну ділянку, укладеного між ГУ Держгеокадастру та третьою особою у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

    Крім того, внесення змін до розпорядження РДА у частині зазначення площі земельної ділянки резервного фонду сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь державної власності й визнання протиправним та скасування розпорядження РДА «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності» не призведе до поновлення прав позивача, адже договір оренди на спірну земельну ділянку, укладений між ГУ Держгеокадастру та третьою особою у справі залишиться чинним, а тому поновити своє порушене право щодо користування вказаною земельною ділянкою позивач може виключно шляхом звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

    Постанова від 29 серпня 2018 року у справі № 623/2207/16-а.

    Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 816/619/15-а.

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/76673354 

 

  • Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 509/4156/15-а за позовом громадянина до селищної ради про визнання незаконним рішення ради про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), у якій постало одночасно декілька правових питань:

    - можливість оскарження відмови у наданні дозволу до суду;

    - правові наслідки спливу місячного строку розгляду заяви особи;

    - правова форма рішення органу, що вирішує питання про надання дозволу.

    Правовий висновок Верховного Суду у даній справі:

    1. відмова органу у наданні дозволу фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження (п. 42).

    2. пропуск органом місячного строку сам по собі не свідчить про протиправність ухваленого ним рішення (п. 59).

    Особа має право (а не обов’язок) замовити розробку проекту землеустрою без надання дозволу. Проте це не позбавляє її права на отримання від органу рішення про надання дозволу (чи про відмову у цьому) і після спливу місячного строку, а також права на судовий захист.

    3. Оскільки рішення про надання або про відмову у наданні дозволу оформляється рішенням ради або наказом керівника управління Держгеокадастру, листи свідчать про бездіяльність відповідних органів. Способом захисту від такої бездіяльності є укладення договору на розробку проекту без дозволу або звернення до суду з позовом про спонукання органу розглянути клопотання та прийняти рішення.

    Враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення ч. 6 ст. 118 ЗК, недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо така ділянка не  є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу. При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, орган повинен навести усі підстави відмови (п. 71-72).

    Постанова від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/78626478