flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

 

  • Реєстрація місця проживання внутрішньо переміщеної особи є тимчасовою та не є підставою для участі на місцевих виборах.

    Постанова від 25 липня 2018 року у справі №161/16573/16-а

  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75544764 

 

  • ЦВК відмовила позивачу у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах через недотримання вимог Закону України «Про вибори Президента України». У постанові ЦВК, зокрема, зазначено, що позивач не заявив про самовисунення; до заяви не додав документа про внесення грошової застави у розмірі 2 млн. 500 тис. гривень; у заяві відсутня згода на оприлюднення біографічних відомостей і декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; до заяви не додано декларацію особи, автобіографії та передвиборної програми в електронному вигляді, фотографій розміром 4 х 6 см. Крім того, подана у паперовому вигляді автобіографія позивача також не містить низки обов’язкових відомостей.

    Верховний Суд зазначив, що норми чинного законодавства не уповноважують ЦВК звільняти кандидатів від сплати грошової застави та надавати технічну допомогу з метою виправлення неточностей в поданих документах, а приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України забороняють їй діяти на свій розсуд. Конституція України лише декларує право особи бути обраним, в тому числі і на пост Президента України, а спосіб реалізації цього права визначається спеціальним Законом.

    Постанова від 17 січня 2019 року у справі №855/6/19

http://reyestr.court.gov.ua/Review/79266428 

 

  • Громадська організація оскаржила постанову ЦВК від 22 січня 2019 року № 94, у якій, зокрема, відмовлено в наданні дозволу ГО «Батьківщина Молода» мати офіційних спостерігачів під час чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року, оскільки питання спостереження за виборчим процесом не належать до статутної діяльності цієї організації.

    Наявність у статуті громадської організації такого напряму діяльності, як спостереження за виборчим процесом, є однією з вимог до громадських організацій, які хочуть мати своїх офіційних спостерігачів на виборах (ч. 2 ст. 69 Закону № 474-XIV «Про вибори Президента України»).

    Отже, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ЦВК обґрунтовано відмовила позивачу в наданні дозволу мати спостерігачів за виборчим процесом з огляду на те, що його статутна діяльність не відповідає вимогам вказаної статті.

    Постанова від 29 січня 2019 року у справі № 855/11/19

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/79504109 

 

  • Спори, які виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються виборчого процесу (проведення та підготовки виборів), не належать до виборчих спорів у розумінні КАС України, а тому визначення судової юрисдикції таких спорів та їх розгляд здійснюється в загальному порядку. Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

    Постанова від 4 лютого 2019 року у справі № 855/15/19

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/79590322 

 

  • Обов’язок Центральної виборчої комісії надати на вимогу кандидата у Президенти України електронну копію бази даних Державного реєстру виборців кореспондує з іншим обов’язком – забезпечити належний захист персональних даних виборців, що належать до конфіденційної інформації та захищаються Законом України «Про захист персональних даних».

    У даній справі позивач, скориставшись своїм правом, отримав копії оптичної бази даних Державного реєстру виборців, але поза межами приміщення ЦВК з власного комп’ютера йому не вдалося ознайомитися з цим реєстром. Позивач вважає, що це є перешкодою у здійсненні публічного контролю в інтересах виборців.

    Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погодилась з рішенням суду першої інстанції та зазначила, що встановлення певних обмежень щодо доступу до Державного реєстру виборців зумовлене необхідністю забезпечення захищеності реєстру, а це відповідно до ч. 10 ст. 3 Закону України «Про Державний реєстр виборців» означає забезпечення захисту бази даних цього реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом.

    Постанова від 8 лютого 2019 року у справі № 855/17/19

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/79699192 

 

  • Якщо кандидата на пост Президента України висунуто партією, статут, найменування та символіка якої не відповідають вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», це обумовлює відмову йому в реєстрації відповідно до Закону України «Про вибори Президента України».

    Постанова від 9 лютого 2019 року у справі № 855/20/19

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79700741

 

  • Особа, яка відповідно до Закону України «Про вибори Президента України» зареєстрована як уповноважений представник кандидата в Президенти України, діє як представник відповідного кандидата у справах, пов’язаних з виборчим процесом, без додаткового уповноваження. Документом, що підтверджує повноваження представника, є відповідне посвідчення, видане Центральною виборчою комісією.

    Верховний Суд звернув також увагу на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, а й реальним. Надмірний формалізм під час вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист (рішення ЄСПЛ у справі «Беллет проти Франції», «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії»).

    Постанова від 18 лютого 2019 року у справі № 855/41/19

http://reyestr.court.gov.ua/Review/79957390

 

  • Скасуванню в судовому порядку рішення суб’єкта владних повноважень на підставі того, що воно було прийняте під час існування невирішеного конфлікту інтересів, має передувати встановлення факту наявності такого конфлікту інтересів спеціально уповноваженим суб’єктом у сфері протидії корупції.

    Такого висновку дійшов Верховний Суд, розглянувши адміністративну справу за позовом кандидата на пост Президента до ЦВК, третя особа – кандидат на пост Президента України про скасування постанови щодо реєстрації третьої особи кандидатом на пост Президента України.

    Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови більшість членів ЦВК мали реальний конфлікт інтересів. Такий висновок позивач зробив на підставі інформації, отриманої із засобів масової інформації. У зв’язку з тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення членами ЦВК, на думку позивача, не було дотримано вимог ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції», позивач заявляє про порушення оскаржуваним рішенням рівного виборчого права, гарантованого ст. 3 Закону України «Про вибори Президента України».

    Верховний Суд, розглянувши апеляційну скаргу, відмовив у її задоволенні та з огляду на п. 6 ч. 1 ст. 11, ч. 2 ст. 12  Закону України «Про запобігання корупції» зазначив що, Суд у межах цієї виборчої справи не є тим органом, до повноважень якого віднесено встановлення фактів наявності чи відсутності реального чи потенційного конфлікту інтересів у членів ЦВК.

    Наведене вище дає підстави для висновку, що Законом України «Про запобігання корупції» передбачено право громадян на звернення до спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції із заявами про встановлення фактів конфлікту інтересів та надалі притягнення винних осіб до відповідальності.

    При цьому ст. 67 цього Закону передбачено, що нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням його вимог, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об’єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування. Орган або посадова особа надсилає до Національного агентства протягом трьох робочих днів копію прийнятого рішення про скасування або одержаного для виконання рішення суду про визнання незаконними відповідних актів або рішень. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.

    Постанова від 18 лютого 2019 року у справі № 855/35/19

http://reyestr.court.gov.ua/Review/79877646

 

  • До передвиборної агітації не належать офіційні повідомлення в період виборчого процесу про дії кандидатів на пост Президента України, пов'язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією або законами України.

    Постанова від 24 лютого 2019 року у справі № 855/41/19

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80056885

 

  • Встановлення форми виборчого бюлетеня з виборів Президента України та затвердження тексту, що міститься в ньому, належить до дискреційних повноважень Центральної виборчої комісії. Така дискреція обмежується законодавчо встановленими вимогами щодо відомостей, які мають обов’язково міститись у виборчих бюлетенях з виборів Президента України.

    Постанова від 13 березня 2019 року у справі № 855/72/19

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80457887