Загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

• Обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. 

  Фабула справи: Суть спору у даній справі полягає у тому, що позивач звернувся до районного Управління Пенсійного фонду України м. Києва із заявою про призначення пенсії за віком. У ході перевірки відповідачем встановлено факт непідтвердження періоду роботи з 2001 по 2006 рік та допущення у зв'язку з цим переплати пенсії. Як наслідок, останнім прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

  Суд першої інстанції, з яким не погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що оскільки позивач не працювала в Акціонерній судноплавній компанії "Укррічфлот", про що вона також стверджувала в судовому засіданні, то у відповідача відсутні підстави для нарахування їй пенсії в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір було обраховано з урахуванням її стажу в цій компанії. Крім того, судом апеляційної інстанції було зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що індивідуальні відомості про застраховану особу були надані відділом персоніфікованого обліку УПФУ в Подільському районі м. Києва.

  За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що докази того, що вказане відбулось з вини пенсійного органу, відсутні, а тому відсутні підстави для висновків про наявність зловживань чи неправомірності дій з боку відповідача.

   

  Правова позиція ВС/КАС: Колегія суддів ВС/КАС вирішила задовольнити касаційну скаргу та скасувати рішення суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

  Згідно зі статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

  Отже, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

  Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

  Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - внаслідок зловживань з їх боку, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

  Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

  Постанова ВС/КАС від 16.06.2020 у справі № 756/6984/16-а

•  Відсутність в спеціальному законодавстві, яким регламентовано порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів норм, які б передбачали можливість видачі дубліката документа, раніше виданого уповноваженим суб`єктом владних повноважень, в тому числі постанови про накладення штрафу органами Держспоживслужби, не свідчить про неможливість відновлення втраченого або пошкодженого документа, шляхом видачі його дубліката для реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

  Фабула справи: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в області про визнання дій протиправними, скасування дублікату постанови,  провадження у якій відкрито.

  Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем виданий дублікат постанови Інспекції Держспоживслужби від 23.10.2012  №353 про накладення на позивача стягнень, передбачених статтею 23 Закону № 1023-XII, що не передбачено нормами законодавства та зміст дублікату постанови відрізняється від оригіналу, а тому дії з оформлення дубліката постанови є неправомірними, а дублікат постанови підлягає скасуванню.

  Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що нормами законодавства не передбачена можливість видачі дублікату постанови про накладення штрафу органами Інспекції Держспоживслужби. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій щодо видачі дубліката постанови Інспекції Дерспоживслужби від 23.10.2012 №353 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону № 1023-XII.

  Правова позиція ВС/КАС: Колегія суддів ВС/КАС вирішила залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, зазначивши наступне.

  Порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів з суб`єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів визначається Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177, пунктом 5 якого дійсно передбачено, що постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держспоживінспекції або її територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб`єкту господарської діяльності або видається його представнику під розписку.

  На переконання колегії суддів, відсутність в спеціальному законодавстві, яким регламентовано порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів норм, які б передбачали можливість видачі дубліката документа, раніше виданого уповноваженим суб`єктом владних повноважень, в тому числі постанови про накладення штрафу органами Держспоживслужби, не свідчить про неможливість відновлення втраченого або пошкодженого документа, шляхом видачі його дубліката для реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

  Дублікат - це екземпляр документа, що видається замість втраченого оригіналу. Він виготовляється для того, щоб замінити оригінал і, нумерується. Дублікат має однакову юридичну силу з оригіналом. А вказівка на можливість видачі дубліката виконавчого документа прямо міститься в Законі № 606-XIV.

  З наведеного слідує, що відповідач, як орган, який видав постанову від 23.10.2012 №353 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону № 1023-XII, мав право виготовити дублікат такого документа у разі його втрати.

  За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про правомірність дій відповідача щодо видачі дубліката зазначеної вище  постанови Інспекції Держспоживслужби. До того ж, судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких розбіжностей між копією постанови Інспекції Держспоживслужби постанову від 23.10.2012 №353 та її дубліката.

  Постанова ВС/КАС від 09.07.2020 у справі № 815/1470/16

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/90300187