flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Проходження служби, звільнення, проблемні питання

03 грудня 2019, 11:54

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

 

  • Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови.

    У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

    Постанова від 14 березня 2018 року у справі №802/113/16-а.

    (Така ж правова позиція сформульована Верховним Судом України у постановах від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14).

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72791098   

 

  • При стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітня плата за новим місцем роботи не враховується. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

    Постанова від  20 червня 2018 року у справі № 826/808/16

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/75099746  

 

  • Заступник селищного голови є посадовою особою органу місцевого самоврядування і його діяльність є публічною службою в розумінні закону, а тому спір з приводу звільнення вказаної посадової особи за порушення трудового обов'язку має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. 
    Постанова від 26 червня 2018 року у справі № 146/579/16-ц

 

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75265976

 

  • Звільняючи позивача за скороченням штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ та створення іншого, відповідачем (УМВС) не вчинено заходів для забезпечення працевлаштування на службі в органах внутрішніх справ, не з'ясовано намір позивача подальшого проходження служби, не запропоновано іншу посаду для працевлаштування, що свідчить про протиправність наказу щодо звільнення із займаної посади. 

    Вирішуючи спір щодо зазначених правовідносин необхідно досліджувати питання ліквідації установи (чи мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штатів, чи додержано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про зміни в організації виробництва і праці), чи висловлював працівник бажання подальшого проходження служби або відмови від переведення, чи була можливість перевести позивача до органів поліції.

    Можливість ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

    Постанови від 16 травня 2018 року у справі №821/3732/15-а та від 18 квітня 2018 року у справі №819/95/16

 

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/74029034 

 

 

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73531758 

 

 

  • Позовні вимоги стосуються стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні особи зі служби в поліції.

    Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

    Враховуючи, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум,  то  застосовуються норми ст. 116 та 117 КЗпПУ як  таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

    Постанова від 01 березня 2018 року у справі №806/1899/17

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72531992  

 

  • Оспорюваним Наказом ГУМВС України позивача звільнено із займаної посади, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку, за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органу внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, у запас Збройних Сил України через скорочення штатів.

    З цього приводу Верховний Суд звернув увагу, що питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, зокрема вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із частиною шостою статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

    Стаття 184 КЗпП України чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов'язкового працевлаштування.

    Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати завдання установи, що ліквідується, включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. 

    За такого правового врегулювання Верховний Суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу щодо звільнення позивача із займаної посади.

    Постанова від 14 березня 2018 року у справі №820/11570/15

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/72791095 

 

  • Системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.  

    Постанова від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц
 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75690203 

 

  • Грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби. Вирішення спірних правовідносин регулюється Порядком, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року № 260.

    Суди попередніх інстанцій при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягав присудженню на користь позивача з відповідача, неправильно застосували до спірних правовідносин норми, оскільки брали до уваги кількість робочих днів для обрахунку грошового забезпечення.

    Постанова від 19 липня 2018 року у справі № 805/1110/17-а, від 19 вересня 2018 року у справі № 814/2645/16

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75424287  

 

  • За правилами адміністративного судочинства розглядаються спори, пов’язані з проходженням публічної служби, одним з різновидів якої є служба в органах внутрішніх справ. Ці спори можуть стосуватися як порядку проходження такої служби, до яких включається і виплата заробітної плати, так і звільнення з публічної служби, до яких належать і спори про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

    Постанова від 13 березня 2019 року у справі № 761/27364/17

  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80783494 

 

  • Винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. Так, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, ГУ МВС України видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

    Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що для участі у чергуваннях в добових нарядах щодо реагування на протиправні дії з боку незаконно озброєних формувань та диверсійно-розвідувальних груп, можливі прояви тероризму і сепаратизму, інші правопорушення, а також у відрядження позивач був задіяний лише в періоди, визначені відповідними рапортами за підписом відповідного начальника, які, в свою чергую, і слугували підставами для здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції.

    Постанова від 02 липня 2019 року у справі № 805/1189/16-а

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82758785 

 

  • Позивач проходив службу в органах Національної поліції. Під час виконання службових обов’язків він тимчасово втратив працездатність. Комісія ГУ Нацполіції склала акт розслідування нещасного випадку, а начальник ГУ Нацполіції затвердив акт про нещасний випадок невиробничого характеру.

    Відповідно до зазначених документів, подія, яка трапилася із позивачем, не є нещасним випадком  відповідно до пункту 2.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346.

    Вважаючи такі акти протиправними, позивач звернувся до суду з вимогою скасувати їх та зобов'язати ГУ Нацполіції скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) та акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) із зазначенням у них, що нещасний випадок стався в період проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків, та взяти зазначений випадок на облік.

    Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що акт про нещасний випадок під час проходження публічної служби підлягає оскарженню за правилами адміністративного судочинства.

    Так, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ і цей адміністративний позов подав до ГУ Нацполіції, тобто до суб’єкта владних повноважень, зокрема, щодо скасування спірних актів. Зазначені акти затверджені начальником ГУ Нацполіції, а до складу Комісії входять атестовані працівники поліції цього ж ГУ Нацполіції, що свідчить про прийняття спірних актів саме суб’єктом владних повноважень.

    Спори, пов’язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й оскарження акта про нещасний випадок під час проходження публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

    Постанова від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3010/18

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82998191 

 

  • Посада фельдшера-рятувальника рятувальної парашутно-десантної групи належить до посад льотного складу, отже, військовослужбовець, який проходить військову службу на цій посаді, має право на надбавку за особливості проходження служби.

    Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши справу за позовом військовослужбовця до Військової частини, яка не нарахувала з 1 квітня 2018 року та не виплатила позивачу як особі льотного складу надбавки і премію згідно з розпорядженням Міністра оборони України від 10 квітня 2018 року № 207/у/2 та наказом Міністра оборони України від 25 квітня 2018 року № 207/у/3.

    Верховний Суд звернув увагу, що поняттям «льотний склад» охоплюється як льотний склад льотного екіпажу повітряного судна, так і льотний склад екіпажу салону (пасажирського, вантажного) повітряного судна.

    Отже, посада фельдшера-рятувальника рятувальної парашутно-десантної групи в силу вимог ст. 57 Повітряного кодексу України, наказу Міністерства оборони України від 5 лютого 2018 року № 40, Інструкції про класифікацію авіаційного персоналу державної авіації України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 5 січня 2015 року № 3, належить до посад льотного складу.

    Наказом Міністра оборони України від 25 квітня 2018 року № 207/у/3 визначено виплачувати з 1 квітня 2018 року військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 100 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; премію в розмірі 10 % посадового окладу.

    Постанова від 25 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.000894 (адміністративне провадження №К/9901/18698/19)

http://reyestr.court.gov.ua/Review/85206693 

 

  • Час навчання у вищому навчальному закладі не зараховується до вислуги років при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

    У даній справі позивач просив зобов'язати відповідача зарахувати до стажу служби в поліції час навчання у вищому навчальному закладі, який дає право для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки.

    Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позовні вимоги. З цими рішеннями не погодився Верховний Суд, вказавши на те, що суди попередніх інстанцій помилково застосували для вирішення спору положення п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», оскільки вона прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» і встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме для призначення пенсій.

    Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 78 Закону України «Про національну поліцію», у якій встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції і який, зокрема, не містить положень щодо часу навчання у ВНЗ.

    Постанова від 19 листопада 2019 року у справі № 520/903/19

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85774425