Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

• ВС висловився про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Розглядаючи справу, Верховний Суд  зазначив, що розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Частина перша статті 311 КАС України   встановлює, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Отже, законодавцем встановлено виключний перелік випадків, за наявності яких апеляційний суд має право ухвалити рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Водночас ВС зауважив, ураховуючи положення частин першої, другої статті 368 КАС України, розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повинен здійснюватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи про час, дату та місце судового розгляду.

Отже, розгляд справи в непередбаченому процесуальним законом порядку, зокрема, в порядку письмового провадження за відсутності учасників справи, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Постанова Верховного Суду від 22 листопада 2021 року у  справі № 1440/1634/18

• Положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

   

  Фабула справи: Особа звернулась до суду із заявою про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2018 року  за виключними обставинами.  Вказану заяву обґрунтовано тим, що рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

   

  Рішення судів І та ІІ інстанції:  Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність словосполучення «дійсної строкової», яке міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосованого судом при вирішенні цієї справи, могла бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, якщо б судове рішення, яке просить переглянути позивач, підлягало б виконанню та не було б виконане на час ухвалення Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 (справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19). Оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2018 року  відмовлено у задоволенні адміністративного позову, таке судове рішення не підлягало виконанню, а тому перегляду не підлягає. Крім того, суди зазначили, що статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

  Правова позиція КАС/ВС: Верховний Суд із такою позицією судів попередніх інстанції погодився, зауваживши на наступному.

  Колегія суддів зазначила, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

  Словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення» про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.

  Відтак, не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.

   

  Постанова КАС/ВС від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18

•  Рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, не може переглядатись у зв’язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п’ятої статті 361 КАС України, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.

  Фабула справи: У даній справі позивач звернувся до суду із позовом до обласного ГУ ПФУ, в якому просив визнати протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії. Після того, як суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, позивач звернувся до суду із заявою про перегляд рішення у зв’язку із виключними обставинами.

  Рішення судів І та ІІ інстанції: Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 20.06.1986 по 10.12.1986 в складі В/Ч 93632, однак не під час проходження дійсної строкової служби, а тому дія норми частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на нього не поширюється.

  Правова позиція КАС/ВС: Розглядаючи касаційну скаргу об’єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зазначила, що у даній справі спірним є питання щодо наявності у особи, якій відмовили у задоволенні адміністративного позову, можливості перегляду такого судового рішення з підстав встановлених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, чи відсутності такої - тільки у зв`язку з тим, що вказане рішення не підлягало виконанню.

   Положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

  Колегія суддів звернула увагу на те, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення», про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.

  Наявність Рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.

  Враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також, що рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, про перегляд якого за виключними обставинами з відповідною заявою звернувся позивач , у задоволенні позову відмовлено, колегія суддів зазначила, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.

  Постанова КАС/ВС від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18

https://reyestr.court.gov.ua/Review/95010526

• Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

  Фабула справи: У даній справі заява Територіального управління ДСА України в Донецькій області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що позивач після свого звільнення перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна, та отримувала допомогу по безробіттю в загальній сумі 14 241,21 грн, про що не було відомо ні відповідачам, ні суду під час розгляду справи.

  Рішення судів І та ІІ інстанції:  Задовольняючи частково зазначену заяву, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при ухваленні судових рішень не було відомо про отримання позивачем допомоги по безробіттю, тому було прийнято рішення про стягнення на користь позивача середнього заробітку у повному обсязі без урахування одержаної нею допомоги внаслідок незнання про існування цієї обставини.

  Правова позиція КАС/ВС:  Колегія суддів Верховного Суду погодилась із такими висновками та зазначила, що наведені заявником обставини відповідають ознакам, зазначеним вище, оскільки вони існували на час розгляду справи,  не могли бути відомі відповідачу та є істотними, тобто такими, які б слугували підставою для прийняття іншого за змістом судового рішення.

  Верховний Суд звернув увагу на те, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов:

  - їх існування на час розгляду справи;

  - ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи;

  - істотність обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

  При цьому, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

  Постанова КАС/ВС від 05.01.2021 у справі №  805/4341/16-а

• Обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.

  Фабула справи: У даній справі була оскаржена ухвала ВС/КАС про відмову в задоволенні заяви апелянта про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у зразковій справі за позовом особи до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

  До ВС/КАС надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення ВС/КАС від 12.03.2018 за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої п. 1 ч.2 ст. 361 КАС України, а саме у зв`язку з наявністю істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

  Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд рішення ВС/КАС від 12.03.2018 за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилався ОСОБА_1 , не є нововиявленими в розумінні п. 1 ч.2 ст. 361 КАС України.

  Правова позиція ВП ВС: Розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу ВС/КАС, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції та зазначила наступне.

  Необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

  Ч. 4ст. 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

  Наведене свідчить, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.

  До того ж не вважається нововиявленими обставини зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

  Постанова ВП ВС від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а

http://reyestr.court.gov.ua/Review/90021630

• Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

  Постанова від 12 червня 2018 року у справі № 2н-821/597/15-а

• Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення, а відтак у разі, якщо нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

  Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомими особі - слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї заявникові на час розгляду справи.

  Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

  Відповідні правові позиції щодо визначення нововиявлених обставин наведено у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі 2а-7523/10/1270, від 10 квітня 2019 року у справі № 813/8070/14 (454/2641/14-а).

  Постанова від 19 червня 2019 року у справі № 815/1918/15