Рішення ДФС України, прийняте за результатами розгляду скарги, НЕ є юридично значимим для платника податків, оскільки жодних заходів його реалізації щодо нього не передбачає, а лише залишає чинним (таким, що має обтяжувальну дію щодо нього) винесене раніше рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
Фабула справи: ТОВ звернулось з позовом до Державної фіскальної служби України, ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив вимогу про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Луганській області. Вимогу про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про залишення без задоволення скарги ТОВ суди визнали похідною, тобто такою, що залежить від задоволення основної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Луганській області, а тому теж дійшли висновку про необхідність її задоволення.
Правова позиція ВС: Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України з огляду на наступне. Аналіз приписів п.п. 56.1, 56.2 та 56.10 ст. 56 ПК України свідчить про те, що законодавцем, дійсно, закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги, до суду.
Водночас, згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.
Таким чином, рішення ДФС України, прийняте за результатами розгляду скарги, не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки платника податків шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку.
Постанова Верховного Суду від 27.04.2020 р. у справі № 360/1050/19
_03_03.png)
