Податок на прибуток підприємств

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

• Формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

  Фабула справи: Приватне підприємство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

  Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, адміністративний позов залишено без задоволення. Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано касаційну скаргу, в обґрунтування якої зазначено, що податковим органом при проведенні перевірки було використано акт перевірки ТОВ «Індепендент груп». Однак, рішеннями, що набрали законної сили у справі № 826/4869/14 визнано протиправними дії щодо проведення перевірки контрагента позивача. Позивачем документально підтверджені виконання зобов`язань щодо оплати придбаних у ТОВ «Індепендент Груп» товарів. У ПП «Союз НТВ» наявні фізичні та технічні можливості для здійснення господарської діяльності. Під час перевірки податковий орган не встановив обставим справи, які б свідчили про наявність умислу позивача на укладення договорів з контрагентами без наміру досягнення наслідків, які передбачені договорами. Вантажоотримувач не може нести відповідальність за відсутність товарно-транспортних накладних чи помилки у їх оформленні. Крім того, податкова інформація не може слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій.

  Правова позиція ВС/КАС: Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, а рішення судів попередніх інстанцій скасував, зазначивши наступне.

  Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

  Також, згідно п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

  Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

  Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

  Разом з тим, судам попередніх інстанцій не надано належної оцінки первинним документам, які були надані позивачем (договору, податковим накладним, платіжним дорученням, видатковим накладним, товарно-транспортним накладним, довіреностям на отримання товарно-матеріальних цінностей), не надано обґрунтованого висновку в чому полягає недостатність та дефектність таких документів, що призвело до висновку про нереальність господарських операцій. Незрозумілими є і висновки судів щодо наданих позивачем доказів на підтвердження факту подальшої реалізації нібито придбаного у TOB «Індепендент Груп» товару та з чого виходили суди, не приймаючи надані позивачем докази.

  Не досліджено і факту пов`язаності господарських операцій з діяльністю позивача, господарської мети при вчиненні відповідних дій платником податку.

  Не перевірено судами попередніх інстанцій і доводи податкового органу щодо неможливості виконання господарських операцій TOB «Індепендент Груп». Суди визнали достатнім доказом на підтвердження вказаного факту висновки акта перевірки контрагента.

  Верховний Суд зазначає, що сама по собі податкова інформація про порушення податкової дисципліни, що допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

  Постанова КАС/ВС від 10.04.2020 у справі № 815/4453/14

http://reyestr.court.gov.ua/Review/88707318

• Збитковість окремої господарської діяльності, з огляду на приписи статті 42 ГК, не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю.

  Постанова від 27 березня 2018 року у справі №822/1579/16

• КАС ВС роз’яснив, як застосовувати методи для визначення ціни з метою оподаткування доходів у контрольованих операціях.

  Суть спору полягає в тому, що Офіс великих платників податків провівши перевірку з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій щодо імпорту природного газу від фірми-нерезидента (Республіка Кіпр) та експорту мінеральних добрив на користь фірми-нерезидента (Швейцарська Конфедерація) за певні періоди 2013 і 2014 років, дійшов висновку, що  позивач порушив вимоги ПКУ у редакції до 1 січня 2015 року, а саме занизив податок на прибуток підприємств і завищив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

  Верховний Суд, погодившись із рішенням апеляційного суду, визнав рішення контролюючого органу правомірним, оскільки позивач неправильно визначив ціни контрольованих операцій  із компаніями-нерезидентами.

  1. Щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток під час здійснення контрольованих операцій з імпорту природного газу.

  Для визначення ціни у вказаній контрольованій операції позивач обрав метод ціноутворення «порівняльна неконтрольована ціна» (аналог продажу). Отже, спірним у цьому випадку стало питання щодо можливості застосування до контрольованої операції зазначеного методу.

  Колегія суддів касаційного суду погодилась з висновком апеляційного суду про те, що використання методу «порівняльної неконтрольованої ціни» щодо контрольованих операцій імпорту природного газу від фірми-нерезидента є неможливим у зв'язку з відсутністю інформації щодо зіставних неконтрольованих операцій в офіційних джерелах інформації, а зіставлення цієї операції з операціями по реалізації цією ж фірмою-нерезидентом природного газу іншим підприємствам не відповідає вимогам податкового законодавства. Тому за цими контрольованими операціями імпорту природного газу від цієї фірми контролюючим органом правомірно застосовано метод «чистого прибутку» як найбільш доцільний для встановлення відповідності цін контрольованих операцій, а досліджуваною стороною обрано фірму як таку, що виконує найменше функцій та несе найменші ризики.

  2. Щодо операцій експорту мінеральних добрив (вапняно-аміачної селітри та аміачної селітри) на користь фірми-нерезидента.

  Офіс великих платників податків погодився з обраним позивачем методом «чистого прибутку», проте визнав помилковим вибір позивачем досліджуваною стороною саме фірму-нерезидента.

  Апеляційний і касаційний суди підтримали таку позицію контролюючого органу, мотивуючи тим, що за правилами підпункту 39.3.2.8 п. 39.3.2 ст. 39 ПК України у разі застосування методів ціни перепродажу, «витрати плюс», чистого прибутку (підпункти 39.3.1.2–39.3.1.4), здійснюється вибір сторони контрольованої операції, стосовно якої застосування таких методів є найбільш обґрунтованим і можна зробити найбільш обґрунтований висновок щодо зіставності такої контрольованої операції з операціями відповідно до підпункту 39.2.2 цієї статті, сторонами яких не є пов’язані особи. При цьому такий вибір повинен здійснюватися відповідно до виконаних кожною стороною контрольованої операції функцій, використаних під час здійснення контрольованих операцій активів та прийнятих економічних (комерційних) ризиків, пов’язаних із здійсненням такої операції. З метою застосування таких методів визначаються мінімальне і максимальне значення ринкового діапазону рентабельності, розрахованого на основі показників рентабельності.

  Отже, за вказаними контрольованими операціями щодо експорту мінеральних добрив на користь фірми-нерезидента при застосуванні методу «чистого прибутку» досліджуваною стороною слід обрати не цю фірму, а резидента, у зв'язку з відсутністю у вільному доступі інформації про нерезидента та неможливістю проведення розрахунку чистої рентабельності по кожній контрольованій операції.

  3. Щодо операцій експорту мінеральних добрив «аміаку безводного» на користь фірми-нерезидента.

  У звіті щодо контрольованих операцій з експорту товару позивачем було обрано метод «чистого прибутку» (показник чистої рентабельності).

  Суд вказав, що за правилами п. 39.3 ст. 39 ПК України платник податку використовує будь-який метод, який він обґрунтовано вважає найбільш прийнятним, однак у зв’язку з наявністю достатньої інформації в офіційних джерелах щодо звичайних експортних цін на такий товар застосуванню підлягає метод «порівняльної неконтрольованої ціни» (аналог продажу) як пріоритетний порівняно з іншими основними методами у разі можливості його застосування.

  Постанова від 09 жовтня 2019 року у справі № 817/1737/17