ПДВ

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

• Строк на звернення до адміністративного суду платника ПДВ з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

  Фабула справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроресурс» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області. Позовні вимоги обґрунтовані невідшкодуванням позивачу підтвердженого бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 20 846 270,95 грн, у зв`язку з чим в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України на суму заборгованості має нараховуватись пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

  Рішення судів І та ІІ інстанції: Суди першої та апеляційної інстанцій, застосувавши наведені норми, та врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, дійшли висновку, що право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування порушено і що способом захисту, який забезпечить поновлення цього права, є стягнення з Державного бюджету України через орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та пені.

  Правова позиція КАС ВС: Стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій встановлено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

  Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

  Позовна вимога про стягнення пені аналогічно може бути заявлена в межах строку, встановленого частиною другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

  Такі висновки правозастосування викладені у постановах Великої Палати Верховного суду від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 та від 16 лютого 2023 у справі №803/1149/18 з подібними правовідносинами, і судова колегія не вбачає підстав для відступу від цих позицій.

  Постанова КАС ВС від 13.04.2023 у справі № 320/5404/20.

https://reestr.court.gov.ua/Review/110261815

• Відповідно до положень ПК України та КАС України, контролюючі органи НЕ наділені правом звертатися до суду із позовом про скасування реєстрації платника ПДВ в судовому порядку

  Фабула справи: Орган ДПС звернувся з позовом до адміністративного суду і в обґрунтування позовних вимог зазначив, що у відповідача (Товариства) відсутні виробничі потужності та достатня кількість земельних ділянок для виробництва сільськогосподарської продукції задекларованого об`єму й наведене свідчить про неможливість реального здійснення підприємством фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, у зв`язку з чим вважає, що реєстрація Товариства як платника ПДВ підлягає скасуванню за рішенням суду на підставі п. 184.1, 184.2 ст. 184 Податкового кодексу України.

  Судом першої інстанції в задоволенні позову Інспекції відмовлено.

  Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які зумовлюють анулювання реєстрації платника податку на підставі положень ст. 184 ПК України, а матеріалами справи підтверджується наявність у Товариства в 2015 році можливості вирощування сільськогосподарської продукції та її реалізації в задекларовану об`ємі.

  Суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції стосовно підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

  Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до положень ПК України та КАС України (контролюючі органи не наділені правом звертатися до суду із позовом про скасування реєстрації платника ПДВ в судовому порядку й така вимога виходить за межі повноважень позивача. Водночас Інспекція в силу положень п. 184.2 ст. 184 ПК України за наявності відповідних підстав може анулювати реєстрацію платника за власним самостійним рішенням.

  Правова позиція Верховного Суду: Послідовний аналіз переліку підстав для звернення суб`єкта владних повноважень до суду дав можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом по суті для отримання судового дозволу.

  Такі звернення мають бути зумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань і функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.

  Нормами Податкового Кодексу не встановлено права контролюючих органів звертатися до суду з позовом до підприємств, установ та організацій із вимогами про скасування реєстрації платника ПДВ.

  Вимоги ст. 184 ПК України дають право контролюючому органу винести самостійне рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ з чітко визначених підстав, які є вичерпними.

  Враховуючи викладене, чинним законодавством не передбачено випадків, відповідно до яких контролюючі органи уповноважені звертатися до суду з вимогою про скасування реєстрації платника ПДВ.

  Постанова Верховного Суду від 27.03.2020 р. у справі № 820/1243/16

http://reyestr.court.gov.ua/Review/88460971

• Набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції, яким скасовано податкове повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість, є підставою для виконання податковим органом приписів абз. 2 п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України.

  Фабула справи: Публічне акціонерне товариство звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання до управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі висновку щодо відшкодування податку на додану вартість.

  Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що у разі виконання платником податків, який має право на отримання бюджетного відшкодування, вимог ст. 200 Податкового кодексу України, за умови підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, або в судовому порядку, цей орган зобов’язаний у 5-денний строк після закінчення перевірки/отримання рішення суду подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

  Постанова Верховного Суду від 07.02.2020 р. у справі № 0870/4452/12

http://reyestr.court.gov.ua/Review/87478175

• Такий спосіб захисту прав, як зобов’язання внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відповідно до п. 56 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до 1 лютого 2017 року, не призведе до ефективного відновлення права платника податків.

  Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на його користь заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

   

  Під час вирішення спору Велика Палата ВС відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 2 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 7 березня 2017 року у справі № 820/19449/14. Згідно з правовим висновком ВСУ порядок відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом Державної казначейської служби і не передбачається у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

  Велика Палата ВС врахувала, що закон не встановлює залежність виплати платнику податків бюджетного відшкодування від сплати ПДВ його контрагентами або з підстав незавершення перевірки контрагентів платника податку, а також у зв’язку з відсутністю відповідей на запити податкового органу про проведення зустрічних перевірок по ланцюгах постачання.

  При цьому неподання контролюючим органом після закінчення перевірки до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв’язку із цим заборгованості з ПДВ не може позбавити платника податку права на отримання бюджетного відшкодування, за умови, якщо цей платник податку надав документи, передбачені Податковим кодексом України, та не позбавляє платника податку права пред’явити вимоги про стягнення пені.

  Тому Велика Палата ВС дійшла висновку, що за відсутності механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві заборгованість бюджету із відшкодування ПДВ.

  Постанова від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15

• Позиція Верховного Суду щодо реалізації  майна за ціною нижче ніж балансова вартість (ППР з ПДВ).

  Неприйнятним є посилання податкового органу на ту обставину, що балансова вартість спірного об'єкта є вищою, аніж ринкова ціна його продажу, з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків при реалізації майна за ціною, що нижче балансової вартості, відносити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість у складі частини балансової вартості, що переважає ціну продажу.

  При визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість при реалізації товарів платники податків повинні керуватись насамперед ціною договору. При цьому, така ціна не повинна бути нижче рівня звичайних цін, визначених статтею 39 Податкового кодексу.

  Постанова від 31 липня 2018 року у справі №810/3002/14

• Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2. статті 198 Податкового кодексу України).

  В цілях формування податкового кредиту за подією дати оплати товару  на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, належним доказом оплати товару є розрахунковий документ, вимоги до оформлення якого визначає законодавство.

  Надані підприємтвом виписки і акт в розумінні КАС не є належними та допустимими доказами списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів саме за господарськими операціями, за якими сформований податковий кредит.

  Отже, акт звірки та копії банківських виписок не підтверджують дійсне перерахування коштів у розмірі, визначеному податковими накладними у день виникнення податкового зобов'язання продавця.

  Постанова від 07 серпня 2018 року у справі №822/1825/14

• Первинні документи, зокрема, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах, як постачальник та покупець.

  Суд касаційної інстанції погоджується з доводами позивача, що чинне податкове законодавство  не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

  Постанова від 26 березеня 2019 рроку у справі №826/5263/14

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80729062

• Строк на звернення до суду про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ становить 1095 днів.

  Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

  Постанова від 30 травня 2019 року у справі № 819/3144/15

• Наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

  Відтак, формальна наявність договорів, видаткових накладних і податкових накладних не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин і не дає можливості суду дійти обґрунтованого та переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

  Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що в даному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів, складених за результатом господарських операцій позивача з контрагентами, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися. Вказані факти з урахуванням встановлених податковою інспекцією у ході проведення контрольно-перевірочних заходів обставин, які не одержали спростування під час вирішення даного спору, були цілком об`єктивно розцінені судом апеляційної інстанції як свідчення необґрунтованості податкової вигоди платника.

  Постанова від 30 серпня 2019 року у справі № 2а-12436/11/2670