flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

  • Недоведеність походження деяких складових частин розібраного товару з країн ЄС не завжди може свідчити про те, що застосуванню не підлягають преференційні ставки мита.

    Фабула справи: У даній справі ТОВ звернулось до суду з позовом до обласного ГУ ДФС, в якому просило визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення-рішення. Позовні вимоги у викладеному вище обсязі обґрунтовані доводами про необґрунтованість висновків Відповідача про порушення Позивачем положень податкового законодавства. Позивач вважав, що надав  встановлені законодавством документи на підтвердження обставин щодо походження товару, що ввозився з країн Європейського Союзу.

    Висновки судів I та II інстанції: Судами попередніх інстанцій позовні вимоги було задоволено. Роблячи висновки про обґрунтованість позовних вимог, суди першої та апеляційної  інстанцій виходили із того, що частина поставлених ТОВ «Українська лісопереробна компанія» товарів має підтвердження походження з країн Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, що не враховано Відповідачем. При цьому, зміст розрахунку податкових зобов`язань дає підстави для висновку, що контролюючим органом здійснено донарахування податку на додану вартість та митних платежів на всі товари без врахування позицій, походження яких підтверджено. З урахуванням наведеного, суди також зазначили про неможливість виокремлення сум податку на додану вартість та мита, які були нараховані Відповідачем на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, безпідставно, тобто без урахування того, що походження частини ввезених товарів було підтверджено.  

    Правова позиція КАС/ВС: Розглянувши касаційну скаргу, колегія суддів встановила необхідність часткового задоволення останньої та скасування рішення судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

    З 1 січня 2016 року застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (надалі     також - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею»  якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.

    Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

    Згідно зі статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

    Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження»     Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу,    декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

    Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

    Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

    Постанова КАС/ВС від 16.09.2020 у справі № 460/621/19

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91643311

 

  • Аналіз норм Митного кодексу України дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
     
    Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
     
    Встановлення судом факту надання позивачем органу доходів і зборів належних та допустимих доказів на підтвердження ціни договору, а також того, що документи не містять розбіжностей, узгоджуються між собою та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, є підставою для висновку про противність рішення про коригування митної вартості товарів.
     
    Постанови від 31 липня 2018 року у справі №809/2598/14 та від 04 квітня 2018 року у справі №826/27058/15
 
 
 
 
 

 

  • Користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які ввезені з метою транзиту через митну територію України, не є адміністративним правопорушенням, передбаченим у частині другій статті 469 Митного кодексу України.

    Підставою для прийняття оскаржуваної у даній справі постанови слугувало те, що позивач у строки, визначені ст. 95 МК України (для автотранспорту – 10 діб, у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці – 5 діб), не вивіз автомобіль, натомість продовжує ним користуватись як транспортним засобом, митне оформлення якого не закінчено, без дозволу митниці.

    Верховний Суд, враховуючи висновок Конституційного Суду України № 1-рп/2015 від 31.03.2015, зазначив, що в ч. 2 ст. 469 МК України чітко визначені дії, бездіяльність та умови, які кваліфікуються як правопорушення щодо товарів, митне оформлення яких не закінчено або які перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем чи поміщені в режим митного складу. Такий митний режим, як тимчасове ввезення, не зазначений у вказаних положеннях Кодексу.

    Постанова від 01 жовтня 2018 року у справі № 689/1980/16-а

  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76851005