flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

 

  • Велика Палата ВС констатувала, що спір про скасування державної реєстрації ОСББ не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв’язку з протиправним внесенням до реєстру суб’єктом владних повноважень запису про проведення державної реєстрації юридичної особи.

    Водночас зазначений спір не є таким, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин або у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності. Натомість ідеться про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах.

    Постанова від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80224650

 

  • Спір з приводу  правомірності здійснення держреєстратором повторної реєстрації похідного речового права  (права користування земельною ділянкою у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на ту саму земельну ділянку за іншим користувачем т.зв. "подвійна реєстрація") - не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

    Постанова від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/75241943  

 

  • Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше викладених правових висновків у спорі щодо державної реєстрації речових прав оренди земельної ділянки (подвійна реєстрація).

    Вирішуючи справу в межах адміністративного провадження, суди виходили з того, що між позивачем та Товариством відсутній спір про право оренди земельної ділянки, оскільки позивач оскаржує виключно порушення  порядку здійснення державної реєстрації речових прав.

    Позиція Великої Палати Верховного Суду: оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер і має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

    Такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

    Скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

    Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й  особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

    Постанова від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/77969515  

 

  • Предметом оскарження у даній справі є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (квартиру), визнання незаконною держреєстрацію на спірну квартиру та скасування запису.

    На момент звернення до суду право власності на нерухоме майно, а саме на спірну квартиру перейшло до третьої особи у справі (на підставі договору іпотеки та договору відступлення права вимоги), тобто спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), а позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача.

    Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

    Постанова від 28 серпня 2018 року у справі № 826/7122/15.

    Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 816/1604/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 820/8219/15 та від 22 серпня 2018 року у справі № 820/4673/16.

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/76673345 

 

  • З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.
  • Постанова від 30 травня 2018 року у справі № 150/928/14-а.

    Аналогічна позиція висвітлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 539/1957/16-а.

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/74440150  

 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73219869  

 

  • Спір про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яким вирішено питання щодо права користування земельною ділянкою за цивільно-правовою угодою (договором суперфіцію), має розглядатися в порядку цивільної юрисдикції.

    Постанова від 22 серпня 2018 року у справі № 500/1419/17

http://reyestr.court.gov.ua/Review/76077012 

 

  • У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта.

  Постанова від 06 червня 2018 року у справі № 826/631/15

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74688067 

 

  • У даному спорі оскаржувалося рішення міської ради «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок», відповідно до якого управлінню з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету міської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки з метою створення двох нових землеволодінь без зміни цільового призначення на користь територіальної громади міста. Позивач вважає, що оскаржуване рішення порушує його існуюче речове право на зазначену земельну ділянку, яке виникло в нього разом із набуттям права власності на нежитлові приміщення, які розміщенні на цій земельній ділянці.

    Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після набуття права власності або права користування нерухомим майном до нового власника переходить право власності або користування земельною ділянкою на якій вони розташовані, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України).

    Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває в прямій залежності від права власності на будівлю та споруду, розташовані на цій ділянці, і не залежить від волевиявлення третіх осіб. У випадку невизнання або порушення прав на земельну ділянку нового власника нерухомого майна, такі права підлягають захисту в порядку цивільного судочинства.

    Постанова від 22 серпня 2018 року у справі № 539/3192/16-ц

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/76649361 

 

  • Спір у цій справі виник між юридичною особою як суб'єктом приватного права та органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень з приводу оскарження неправомірних рішень органу місцевого самоврядування про передачу гуртожитку в комунальну власність.

    Позивачі в цій справі доводять належність їм на праві власності правого крила гуртожитку, а міська рада заперечує цей факт та доводить належність гуртожитку до державної форми власності.

    Таким чином, позовними вимогами у цій справі є визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень. Однак підстави визнання неправомірності зазначених рішень обґрунтовані не порушенням з боку міської ради владних управлінських функцій, а порушенням нібито права власності позивачів.

    Тобто, між сторонами в цій справі існує спір про право цивільне, а саме належність на праві власності гуртожитку, який не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності на гуртожиток тій чи іншій особі. Отже, розгляд справи в порядку адміністративного судочинства не підлягає.

    Постанова від 13 березня 2018 року у справі № 461/14599/13-а

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72819695 

 

  • Спір про оскарження наказів Головного управління Держземагенства про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства - є публічно-правовим, оскільки в цих правовідносинах відповідач вчиняє повноваження з реалізації владних управлінських функцій.

    Постанова від 25 травня 2018 року у справі № 822/238/15.

    Аналогічна позиція з приводу застосування статей 2, 17 КАС України висловлена Верховним Судом в постанові від 08 травня 2018 року (справа № 813/1946/16) та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц) та від 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц).

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74262299

 

  • Спір з приводу законності рішень Міністерства юстиції України, виданих у формі наказів про скасування рішень державного реєстратора, прийнятих Міністерством юстиції України  внаслідок перевірки процедури здійснення реєстрації - підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на те, що виник внаслідок виконання Мін'юстом владних управлінських функцій.

    Постанова від 11 квітня 2018 року у справі № 910/8424/17

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73408853  

 

  • Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування з питання приватизації земельної ділянки поглинається спором про речове, приватне право, яке належить особі до звернення до органу місцевого самоврядування (ст. 118 ЗК України). Таке право виникає і в результаті реалізації рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, але його захист відбувається у порядку цивільного судочинства (ст. 15 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

    Постанова від 18 квітня 2018 року у справі № 707/1580/15-ц

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73565786     

 

  • Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

    Разом з тим, якщо вирішення спору впливає на права та обов'язки фізичної особи, такий спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, не дивлячись на те, що позивач (суб'єкт господарської діяльності - юридична особа) мотивує свої вимоги тим, що спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й знаходиться у володінні та користуванні Товариства.

    Постанова від 16 травня 2018 року у справі 911/4111/16

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74188634 

 

  • Оскільки відносини у сфері вчинення суб'єктами владних повноважень дій, бездіяльності та/або прийняття рішень в процесі здійснення функцій з приватизації житла, видачі та оформлення свідоцтва про право власності на квартиру є спором про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин, такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. 

  Постанова від 08 травня 2018 року у справі № 820/4089/16

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74022189 

 

  • Спір з приводу реєстрації місця проживання та її зняття органом реєстрації - Департаментом реєстраційних послуг не є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном - квартирою. Такий спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК.

    Постанова від  16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74120907  

   

  • У разі, якщо позовні вимоги стосуються відмови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в призначенні та виплаті одноразової допомоги внаслідок смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві, а не встановлення статусу особи, яка перебувала на утриманні потерпілого - такий спір належить до юрисдикції адміністративного суду. 

  Постанова від 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16-а

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73758679

 

  • Стягнення грошової компенсації за недоотримане речове майно (військової форми, одягу) за час проходження служби та під час звільнення в запас, а також відповідної компенсації за це майно, спрямоване  на відновлення  майнового стану (порушеного права власності та ліквідації збитків, заподіяних  інтересам Особи), а тому спір з цього приводу має приватноправовий характер, не є публічно-правовим спором, пов'язаним з проходженням та звільненням з публічної служби.

    Постанова від 13 червня 2018 року у справі № 161/13250/15-ц.

    Примітка: Велика Палата Верховного Суду відступила від викладеного у цій постанові правового висновку та зазначила, що спір фактично виник між особою, яка проходила військову службу, та суб'єктом владних повноважень, а отже, є публічно-правовим.

    Постанова від 12 вересня 2018 року у справі № 2-а-3097/2007
    http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76912505 

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/74838780

 

 

  • Спір з приводу оскарження дій Виконкому та інших відповідачів щодо прийняття висновку органу опіки та піклування Міськради про доцільність позбавлення батьківських прав - не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту сімейних прав та інтересів позивача, а отже, існує спір про право. Оскаржувані дії відповідачів та прийнятий Висновок, не є діями та рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і не мають обов'язкового характеру, позаяк  є одними із доказів у цивільній справі про позбавлення батьківських прав.

    Постанови від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74838879

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75241940 

 

  • Спір з приводу визнання  недійсною угоди про розстрочення погашення боргу позивача (юр особи) перед відповідачем (УПФУ) на виплату і доставку пенсій, передбачених пунктом "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є публічно-правовим, оскільки  відповідач, укладаючи таку угоду,  діє  як суб'єкт владних повноважень, реалізуючи функції держави, а тому з'ясування обставин законності оспорюваної угоди відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції.

  Постанова від 12 червня 2018 року у справі № 905/1026/17

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74809440

 

 

  • Спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" граничного розміру відшкодування за вкладами (Постанова від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15). 

    Аналогічні правові позиції висловлені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №813/6392/15,  від 06.06.2018 у справі №804/15159/15, від 18.04.2018 у справі №813/921/16, від 12.04.2018 у справі №820/11591/15.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75296557  

 

  • Правовідносини, що випливають із майнових (кредиторських) вимог фізичної особи до банку за договором банківського владу, задоволення яких відбувається в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку - не є публічно-правовими. Закон не покладає на державу в особі уповноважених нею органів забезпечення гарантійних зобов'язань щодо задоволення таких вимог.

  Постанова від 27 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/75133488  

 

  • Оскарження Позивачем (адвокатом)  дій прокуратури, пов'язаних з направленням заяви до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку - не може бути окремим предметом спору та не підлягає розгляду в порядку адміністративного чи іншого судочинства.

    Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому суди правильно не зазначили суд, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.

    Постанова від  23 травня 2018 року у справі № 804/8840/15

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74506087  

 

  • Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на заняття адвокатською діяльністю, а тому спір у справі за позовом до КДКА про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії є публічно-правовим, оскільки стосується позбавлення особи права на зайняття адвокатською діяльністю.

    Постанова від 29 березня 2018 року у справі № 640/12325/15-ц.

    Аналогічна правова позиція висловлена в постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 804/11334/15.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73304946 

 

 

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/76673367 

 

  • Спір з приводу оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно посадової особи (слідчого прокуратури) - не належить розглядати в порядку адміністративного чи іншого судочинства.
  • Рішення Комісії за результатами розгляду дисциплінарної скарги, хоч його і прийнято у зв'язку з дисциплінарною скаргою заявника, не створює для нього жодних юридичних прав та/чи обов'язків і не порушує особистих прав та/або інтересів позивача.

    Постанова від 14 березня 2018 року у справі № 9901/153/2851 

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/72909629  

 

  • Спір про зобов'язання уповноваженого органу управління (Укравтодору)  прийняти у державну власність майно (ділянку дороги) за позовом селищної ради не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки в основі спору лежать організаційні та майнові відносини, що склалися між відповідними суб'єктами управління щодо певного об'єкта права власності.

    Відмова Укравтодору, який уповноважений управляти державним майном, у прийнятті/передачі майна з комунальної у державну власність  - не спричиняє виникнення публічно-правового спору, пов'язаного зі здійсненням владних управлінських функцій. 

    Постанова від 16 травня 2018 року у справі № 925/378/17

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/74188598 

 

  • Вимога особи до відповідача (суду) про зобов'язання зареєструвати в автоматизованій системі документообігу суду (АСДС) заяву позивача має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір між позивачем та судом в частині реєстрації/розподілу в АСДС пов'язаний з виконанням судом владних управлінських функцій.

  Постанова від 8 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74660083  

 

  • Спір юридичної особи до прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями суб'єкта владних повноважень підвідомчий господарському суду, оскільки зазначена вимога не об'єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

  Постанова від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72850802 

 

  • Вимога Центру зайнятості до фізичної особи про стягнення матеріальної допомоги по безробіттю, як набутої без достатньої правової підстави, - має приватноправовий, а не публічно-правовий характер.

  Постанова від 14 березня 2018 року у справі № П/811/1917/14

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72850798 

 

  • Керівники вищих навчальних закладів не віднесені до органів управління освітою визначених статтею 11 Закону України «Про освіту», а вищий навчальний заклад не є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не є органом управління освітою та не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а тому спір про оскарження рішень, дій Університету по відрахуванню особи  підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

    Для визначення юридичної і фактичної (дійсної) природи правовідносин потрібно з’ясовувати, щодо яких речей, цінностей, активів тощо і між якими суб’єктами (особами) вони виникли, який соціальний і організаційно-правовий статус цих осіб, якими нормативними засобами регулюються ці відносини, в якій формі минають (здійснюються в часі), який механізм їх забезпечення і виконання, вид та міра відповідальності за невиконання зобов’язань. 

    Постанова від 06 березня 2018 року у справі №826/18956/16

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72605171  

 

  • Спір з приводу знесення самочинного будівництва за позовом органу ДАБК не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізує у спірних правовідносинах надані  законом владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування. 

    Постанови від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а,  від 16 травня 2018 року у справі № 522/5487/17

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73837586 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74266161 

 

  • Звертаючись до адміністративного суду з позовом про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що третя особа здійснює реконструкцію частини будинку, який належить їй на праві власності, без дозвільних документів та без його згоди як власника іншої частини цього ж будинку.

    Позивач фактично оспорює дозвіл (дії), який є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

    Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою незаконної реконструкції належної їй частини будинку, яка заподіяла шкоду майну позивача, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних (майнових) прав. Отже, вимоги щодо неправомірності реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт у своїй частині будинку.

    Ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

    Постанова від 22 серпня 2018 року у справі 815/1568/16.

    Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а та від 27 червня 2018 року у справі № 814/104/17.

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/76077052 

 

  • Спірні правовідносини стосуються дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо реєстрації спірної декларації про готовність об'єкта до експлуатації з порушенням норм законодавства, що регламентує діяльність відповідача щодо вчинення таких дій.

    Спір у справі не стосується права власності особи на об'єкт нерухомості, оскільки дослідженню у цій справі підлягають дії Інспекції як суб'єкта владних повноважень щодо надання дозвільного документа, тобто виключно владні, управлінські рішення та дії Інспекції.

    Постанова від 4 липня 2018 року у справі № 815/2439/15

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/75287021 

 

  • Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень (держреєстратора), які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

    У цій справі спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди про передачу нерухомого майна в іпотеку.

    Вимоги до держреєстратора щодо оскарження його дій та рішень є похідними при вирішенні судом питання щодо неналежного виконання умов Договору іпотеки та правомірності набуття особами права власності на спірне майно. Конкретних претензій до державних реєстраторів при вчинені ними реєстраційних дій позивач не висуває.

    Постанова від 04 липня 2018 року у справі № 820/7173/16

  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75133492 

 

  • У даній справі оскаржуються реєстраційні дії, пов'язані з реєстрацією змін керівника юридичної особи та зміни складу або інформації про засновників.

    Підґрунтям і метою пред'явлення позовних вимог у цій справі є визнання недійсними протоколів загальних зборів ТОВ та договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ, які, за твердженням позивача, порушують його права як учасника ТОВ на належну йому частку у статутному капіталі, тобто має місце оспорювання цивільного права особи, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

    Спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить невирішений корпоративний спір, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією змін керівника юридичної особи та зміни складу або інформації про засновників. Такий спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача та третіх осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

    Постанова від 04 вересня 2018 року у справі № 826/1934/17

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/76397733 

 

  • У даній справі особа оскаржувала до адміністративного суду дії суб'єктів владних повноважень - державних реєстраторів, пов'язані з реєстрацією змін до установчих документів ТОВ, внесенням відомостей щодо зміни складу його учасників та керівника, посилаючись при цьому на недотримання цими суб'єктами встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

    Проте з висловлених під час розгляду справи мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на думку позивача, реєстрації таких змін пов'язана з підробкою протоколу загальних зборів ТОВ, незаконним виключенням позивача зі складу учасників цього товариства, а також нікчемністю договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ.

    Отже, звернення до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних та майнових прав позивача, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

    Постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, від 5 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/76673384

 

  • Спір за позовом особи до ДВС про виключення майна з-під арешту, накладеного в межах виконавчого провадження, учасником якого не є позивач - підвідомчий судам цивільної юрисдикції, оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного права, а саме, права власності на майно.

  Постанова від 30 травня 2018 року у справі № 640/7794/16-ц

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74376418  

 

  • У правовідносинах, пов'язаних з оцінкою земель та земельних ділянок, Держгеокадастр і його територіальні органи здійснюють публічно-владні управлінські функції. Тому перевірка законності їх дій (бездіяльності), рішень, зокрема під час формування даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, оформлення таких даних у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, має здійснюватися адміністративним судом.

    Постанова від 20 червня 2018 року у справі  № 823/902/17

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/75133500 

 

  • Спір про відшкодування майнової шкоди посадовою особою органу місцевого самоврядування,
 завданої під час виконання нею посадових обов'язків (видача військовослужбовцю путівки на безоплатне санаторно-курортне лікування з порушенням вимог законодавства) має розглядатись за правилами адміністративного судочинства. 

Для визначення юрисдикції адміністративних судів за пунктом 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року (пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України, чинного з 15 грудня 2017 року) поняття "спір з приводу проходження громадянами публічної служби" охоплює питання реалізації правового статусу державного службовця від прийняття на державну службу до її припинення, зокрема і питання відповідальності у зв'язку з його рішеннями, діями чи бездіяльністю на відповідній посаді, навіть якщо притягнення до відповідальності відбувається після звільнення з державної служби.



    Постанова від 04 липня 2018 року
у справі № 310/66/14-ц

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75265986 

 

  • У разі прийняття суб'єктом владних повноважень - Державною службою інтелектуальної власності України рішення про реєстрацію знака для товарів і послуг та отримання заявником відповідних свідоцтв і патентів, подальше оспорювання правомірності набуття таких прав на вказані об'єкти мають вирішуватися в порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

    Вимоги про скасування цих рішень є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності видачі заявникам зазначених патентів на промислові зразки та свідоцтв на знаки для товарів та послуг.

    Постанова від 27 червня 2018 року у справі № 804/629/16

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75133438 

 

  • Позивач (колишній голова сільради, звільнений з посади у зв'язку із закінченням повноважень голови) звернувся  з позовом до сільради про внесення змін до запису в трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

    Велика Палата Верховного Суду зазначала, що спір стосується процедури звільнення позивача з публічної служби, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

    Критеріями віднесення тієї чи іншої особи до осіб публічної служби визначено наявність запису в трудовій книжці особи про складення Присяги державного службовця та присвоєння відповідного рангу державного службовця, наявність виплати сум за ранг у загальній сумі заробітної плати.

    Постанова від 22 серпня 2018 року у справі № 724/1656/16-ц

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/76649276 

 

  • Спір за позовом Управління ПФУ до Банку про стягнення неповернутої пенсії зарахованої на поточний рахунок померлої пенсіонерки ґрунтується на договірних правовідносинах (між Фондом та Банком укладено договір про зарахування і виплату пенсій/грошової допомоги, що фінансується з Фонду), які не пов’язані зі здійсненням Пенсійним фондом владних управлінських функцій.

    Предметом перевірки у цій справі є виконання умов договору щодо порядку ведення рахунків та строків здійснення розрахункових операцій, а також можливість задоволення вимог Фонду щодо повернення коштів, зарахованих на поточний рахунок померлої особи (відсутніх на її поточному рахунку), за рахунок Банку - суб'єкта господарювання.

    Пунктом 4 частини першої статті 3 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний договір визначено як дво- або багатосторонню угоду, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди.

    Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що укладений  між  Управлінням ПФУ та Банком договір на зарахування і виплату пенсій не підпадає під визначення адміністративного договору, отже ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, на неї поширюється юрисдикція господарського суду.

    Постанова від 12 вересня 2018 року у справі № 804/1010/17

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/76596889 

 

  • Спір Управління Пенсійного фонду України з роботодавцем-боржником (який знаходиться у процедурі розпорядження майном, тобто в процедурі банкрутства) про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є публічно-правим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

    Мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

    Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

    Постанова від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11

http://reyestr.court.gov.ua/Review/78215394 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/78215459 

 

  • Спір про встановлення неправильності запису в акті цивільного стану та зобов’язання органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження особи має розглядатись  за правилами цивільного судочинства.

    Водночас, треба звертати увагу на предмет і підставу позову. У цій справі  об’єктом перевірки  судом  не є дотримання відповідачем процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису про народження (тобто не оскаржується  правомірність дій з відмови).

    Постанова від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17

http://reyestr.court.gov.ua/Review/78011648 

 

  • Спір про зобов’язання відділу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису щодо даних про національність позивача – є цивільно-правовим.

    Велика Палата Верховного Суду визначила такі критерії розмежування юрисдикції спорів:

    якщо оскаржуються неправомірні дії відділів реєстрації (наприклад, особа надала всі документи про підтвердження національності, а орган влади відмовив у підтвердженні цього факту) – такий спір належить до адміністративної юрисдикції, якщо позивач вимагає підтвердити національність – то це цивільний спір.

    Постанова від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79388255 

 

  • Спір про стягнення завданих збитків, звернений до підконтрольної установи, яка не забезпечила виконання вимог органу державного фінансового контролю, є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

     Постанова від 31 жовтня 2018 року у справі № 806/1828/17

www.reyestr.court.gov.ua/Review/77764404 

 

  • Спір з ВДВС про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та штрафу.

    Встановивши, що при розгляді справи особа неодноразово зверталася до судів як адміністративної, так і цивільної юрисдикцій, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя Велика Палата Верховного Суду, констатуючи приватноправову природу спору, прийняла рішення, що внаслідок непослідовності національного суду цей спір у відповідній справі має бути розглянуто в порядку адміністративного судочинства.

    Постанова від 31 жовтня 2018 року у справі № 158/534/16-а

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77848764 

 

  • Спір про звільнення майна з-під арешту, який був накладений за правилами кримінального судочинства, підлягає розгляду в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.

    У даній справі було встановлено, що Особа на електронних торгах придбала заставлений автомобіль, однак вчинити дії щодо реєстрації права власності на спірне майно виявилося неможливо, оскільки під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі ст. 126 КПК 1960 року на це авто було накладено арешт.

    Оскільки нормами КПК України 1960 року не було визначено порядку скасування арешту майна за ініціативою осіб які, не були учасниками кримінального провадження, але є власниками або володільцями арештованого майна, при вирішенні зазначеного питання підлягають застосуванню норми КПК України 2012 року.

    Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду зазначила  про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що спір є цивільно-правовим, оскільки стосується права власності на майно, та може бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

    Постанова від 07 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77870799 

 

  • Спори з приводу оскарження рішення органу місцевого самоврядування про встановлення та зміну меж населених пунктів підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

    Велика Палата Верховного Суду констатувала відсутність порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції (суди розглянули справу в порядку КАС), зазначивши, що райрада, приймаючи оспорюване рішення, діяла не в своїх або чиїхось приватних інтересах, а з метою здійснення передбачених владно-управлінських функцій, оскільки питання зміни меж населених пунктів не стосується права власності або користування земельними ділянками конкретних осіб, а направлене на зміну меж населених пунктів у районі. 

    Спірне рішення органу місцевого самоврядування не може вважатись виконаним актом індивідуальної дії, оскільки на підставі цього рішення у фізичних та/або юридичних осіб не виникло і не могло виникнути речових прав на земельні ділянки.

    Отже, відносини, які склались між учасниками спору, мають публічно-правовий характер.

    Постанова від 07 листопада 2018 року у справі № 824/3130/14-а

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77804960 

 

  • Спір з приводу визнання протиправними дій, зобов'язання Школи-інтернату донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу випускнику школи, виплата якої гарантована державою, є державною соціальною допомогою та покладена на навчальний заклад, належать до юрисдикції адміністративних судів.

    Школа-інтернат здійснює делеговані їй чинним законодавством владні управлінські функції щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги і має статус суб'єкта владних повноважень, оскільки виплата такої допомоги є соціальною виплатою, гарантованою державною.

    Постанова від 07 листопада 2018 року у справі № 553/4650/14-а

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77801686 

 

  • Під час вирішення питання, чи займала особа посаду, яка відноситься до посади державного службовця, судам необхідно з'ясувати, чи була подана декларація до зарахування на посаду, чи приймала особа відповідну присягу, чи мала право на присвоєння спеціального звання або рангу державного службовця.

    У цій справі було встановлено, що на момент призначення позивача на посаду фахівця з питань соціальної роботи із суб'єктами пробації міського відділу Управління державної пенітенціарної служби ця посада не була віднесена до відповідної категорії посад державних службовців.

    При цьому, судами не встановлено, що позивач під час прийняття на посаду фахівця з питань соціальної роботи із суб'єктами пробації МВКВІ УДПС  подавав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, в порядку, встановленому Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», та що він складав присягу державного службовця.

    Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновок апеляційного суду про те, що між сторонами виник спір, пов'язаний із проходженням позивачем публічної служби, тому такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є помилковим та зробленим на припущеннях.

    Постанова від 07 листопада 2018 року у справі № 428/12596/16-ц

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77870623

 

  • Спір про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру та скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки у приватну власність є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

    Постанова від 20 листопада 2018 року у справі № 911/44/17

http://reyestr.court.gov.ua/Review/78160765 

 

  • Справи про визначення розміру шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

    Постанова від 21 листопада 2018 року у справі № 146/1091/17

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78112043

 

  • Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання рішення незаконним – розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

    Постанова від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78129908 

 

  • Спір, у якому особа з інвалідністю звернулася до Фонду соціального страхування щодо перерахунку розміру страхових виплат – грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування віднесено до адміністративної юрисдикції.

    (Хоча і йшлося про договір страхування, який є цивільним договором, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір стосується компенсаційних виплат, тому це справа адміністративна).

    Постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 405/5366/17

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78215405 

 

  • У цьомі спорі Міжнародна благодійна організація «Екологія–Право–Людина» звернулася до господарського суду з позовом до суб’єкта господарювання - ТОВ, у якому просила заборонити діяльність дельфінарію.

    Велика Палата Верховного Суду визначилася, що цей спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

    Оскільки Законом України від 6 липня 1999 року № 832-XIV ратифіковано Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуську Конвенцію), то це надає можливість громадським екологічним організаціям звертатися до суду з відповідних питань, якщо державні природоохоронні органи влади, на думку цієї ГО, не здійснюють своїх повноважень належним чином.

    Постанова від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78977479 

 

  • Спір про оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача державною нотаріальною конторою підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

    Посада завідувача є адміністративною посадою у державній нотаріальній конторі, що надає послуги, у тому числі й послуги державного реєстратора, а тому така посада прирівнюється до публічної служби.

    Крім того, до дисциплінарної відповідальності позивача притягнуто як завідувача державної нотаріальної контори і саме за неналежну організацію загального і нотаріального діловодства у цій конторі.

    Постанова від 05 грудня 2018 року у справі № 521/1204/17

http://reyestr.court.gov.ua/Review/78977373 

 

  • Спір, пов'язаний з питанням трудових відносин у період реалізації виборчих прав у сфері публічно-правових відносин, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

    (Позивач працював на посаді секретаря окружної виборчої комісії територіального виборчого округу, при звільненні з якої з ним не було проведено розрахунку в повній мірі, що спонукало заявленню вимоги до Центральної виборчої комісії про стягнення середньомісячного заробітку, компенсації за дні невикористаних відпусток, компенсації втрати коштів унаслідок інфляції).

    Постанова від 12 грудня 2018 року у справі № 802/3879/14-а

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79250479 

 

  • Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

    Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду зазначивши, що вирішення у суді спору за такою позовною вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

    Отже, позовна вимога про визнання незаконними дій/бездіяльності посадових осіб суду не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства. А тому висновки судів першої й апеляційної інстанцій про можливість розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства є помилковими.

    Постанова від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц

http://reyestr.court.gov.ua/Review/78977475 

 

  • Правовідносини щодо обрання, призначення на посаду керівника вищого навчального закладу, засновником якого є орган місцевого самоврядування, визначені цивільним (трудовим) і цивільним процесуальним законодавством.

    Постанова від 30 січня 2019 року у справі № 569/5553/17

http://reyestr.court.gov.ua/Review/79834971

 

  • Звернення до суду з позовом, обумовленим неналежним реагуванням посадовою особою відділу поліції на заяву про кримінальне правопорушення, не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

    У межах спірних правовідносин позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом.  Та обставина, що відповідь на заяву позивача була надана відповідно до Закону «Про звернення громадян», не змінює суті спірних правовідносин, оскільки незалежно від того, якими нормами керувався відповідач, надаючи відповідь на заяву позивача про порушення кримінального провадження, це не впливає на його процесуальний статус, а відтак і на те, що його дії і рішення за результатами розгляду цієї заяви можуть бути оскаржені лише за правилами і в порядку, визначеному КПК України.

    Враховуючи те, що згадані вимоги  не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, то і вимоги про відшкодування заподіяної такими діями чи бездіяльністю шкоди також не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства, а можуть бути предметом судового розгляду в порядку цивільного судочинства.

    Постанова від 06 лютого 2019 року у справі № 705/406/18

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79776424 

 

  • Державіаслужба (публічна адміністрація) звернулась до адміністративного суду з позовом про зобов'язання ТОВ «Будгенконтракт» виконати рішення про припинення будівництва, маючи на меті захист публічного інтересу певного кола осіб (членів екіпажів повітряних суден та їх пасажирів, а також людей, які проживатимуть або перебуватимуть поруч), оскільки порушення норм чинного законодавства при будівництві указаних вище об'єктів впливають на безпеку цивільної авіації, створюючи загрозу життю і здоров'ю невизначеного кола людей.

    У спірних відносинах Державіаслужба, приймаючи оспорюване рішення, діяла як суб'єкт владних повноважень, наділений функціями щодо погодження місця розташування об'єктів на приаеродромній території з метою забезпечення безпеки польотів і роботи радіотехнічних засобів цивільної авіації.

    Повноваження Державіаслужби на звернення до суду з позовом про зобов'язання виконати рішення про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного Кодексу) не закріплені у жодному нормативно-правовому акті - законі чи підзаконному нормативно-правовому акті.

    Водночас чинним законодавством України також не врегульовано питання альтернативних дій Державіаслужби у випадку невиконання особою рішення про припинення будівництва (накладення штрафу, звернення до суду тощо).

    У цьому випадку Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне виходити з «публічного інтересу» такого спору.

    З огляду на те, що Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України, та в силу приписів ст. 28 Закону № 3166-VI наділена правом звертатися до суду з метою реалізації своїх повноважень, у даному випадку припинення діяльності, передбаченої ч. 2 ст. 69 Повітряного Кодексу України, а також ураховуючи публічний інтерес цього спору, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права/інтересу є вірним.

    Постанова 13 лютого 2019 року у справі № 810/2763/17

    Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 826/2793/18 та від 06 лютого 2019 року у справі № 810/3046/17.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/79883398 

 

  • Рішення суб’єкта владних повноважень з ознаками ненормативного акта, дія якого вичерпується після його реалізації, може оспорюватися з погляду законності, а вимога про визнання рішення незаконним – розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації такого рішення у відповідної особи виникло право цивільне, а спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

    У даній справі депутати міської ради звернулися до суду на захист інтересів територіальної громади м. Луцька з позовом, у якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Міськради «Про надання ТОВ «Житловий квартал» на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень» з метою усунення порушень Міськрадою законності при передачі в оренду ТОВ «Житловий квартал» земельної ділянки комунальної власності.

    Спір виник між сторонами внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, яким Міськрада надала зазначеному ТОВ на умовах оренди земельну ділянку для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень строком на 10 років з дати укладення договору оренди землі. Міськрада не здійснювала владних управлінських функцій і виступала в цих відносинах не як суб’єкт владних повноважень, а лише як рівноправний учасник земельних відносин і власник землі.

    Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відповідно до законодавства депутат місцевої ради може реалізувати право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Проте депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах.

    Постанова від 30 січня 2019 року у справі № 803/413/18

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79958176

 

  • Спір щодо постановлення особи та членів його родини на квартирний облік з правом першочергового одержання житла підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

    Постанова від 13 лютого 2019 року у справі № 826/19681/16

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80427414

 

  • Спори щодо додержання правил добросусідства – обов’язку власників і землекористувачів обирати способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей, розглядаються судами у порядку цивільного судочинства за нормами ст. 103—109 Земельного кодексу України і в тому разі, коли вони попередньо не розглядалися відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

    У даній справі позивач звернувся до суду адміністративної юрисдикції з позовом до Комунального підприємства «Центр ідентифікації тварин» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), у якому просив визнати неправомірними дії та зобов’язати відповідача скасувати реєстрацію собак і перереєструвати всіх собак за юридичною адресою реєстрації розплідника.

    У спірних правовідносинах комунальне підприємство не є суб’єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, а його діяльність не належить до владних управлінських функції, делегованих державою. Тому дії комунального підприємства стосовно процедури реєстрації собак не можуть бути віднесені до здійснення владних управлінських функцій.

    В основу даного позову покладено правомірність використання третіми особами земельної ділянки і, відповідно, захист права власності позивача щодо своєї земельної ділянки, а також дотримання сторонами правил добросусідства. З огляду на характер спору, суб’єктний склад правовідносин, предмет і підстави заявлених вимог цей спір має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

    Постанова від 16 січня 2019 року у справі № 826/25099/15

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79365500 

 

  • Оскільки робота позивача на посаді завідуючої обласної психолого-медико-педагогічної консультації не є публічною службою, то спір у цій справі не є спором з приводу прийняття громадян на публічну службу та її проходження, а є виключно трудовим спором і має вирішуватись у порядку цивільного судочинства.

    Постанова від 27 лютого 2019 року у справі № 815/6096/17

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80364173 

 

  • Звернення суб'єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання.

    Законом не передбачено право Держекоінспекції на звернення до суду із позовом про зобов'язання допустити працівників до проведення перевірки.

    Відповідно, якщо суб'єкт владних повноважень звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з'ясовано судом на стадії відкриття провадження, то суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо ці обставини були з'ясовані судом після відкриття провадження, суд закриває провадження у справі. Розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

    Постанова від 09 квітня 2019 року у справі № 809/1891/16

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81019757 

 

  • Спір щодо звільнення помічника судді має розглядатися за правилами ЦПК.

    Обов'язки помічника судді, що передбачені Положенням про помічника судді, затвердженим рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14, не передбачають виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

    Відповідно до частини першої статті 157 Закону № 889-VIII кожний суддя має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.

    Згідно з частиною першою статті 92 Закону № 889-VIII до посад патронатної служби належать, зокрема, посади помічників суддів. На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України.

    Таким чином, аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що з 1 травня 2016 року працівники патронатної служби не є державними службовцями, а посада помічника судді не відноситься до посад державної служби та є патронатною службою.

    За таких обставин посада, з якої було звільнено Позивача, не відноситься до публічної служби, оскільки не пов'язана з діяльністю на державних політичних посадах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, дипломатичною службою, іншою державною службою, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

    Ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а стосується трудових відносин і має вирішуватись судами за правилами ЦПК.

    Постанова від 13 березня 2019 року по справі № 815/2546/17

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/80783530 

 

  • Юридична особа звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати незаконними дії народного депутата України щодо втручання в її господарську діяльність.

    Місцевий та апеляційний суди відмовили у відкритті провадження у справі, зазначивши, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

    Велика Палата Верховного Суду погодилась з таким висновком, зауваживши, що народний депутат не є ані посадовою, ані службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а тому не може бути відповідачем як суб’єкт владних повноважень з приводу реалізації його компетенції у сфері управління.

    Водночас народний депутат може нести відповідальність як фізична особа та бути стороною у справі, яка підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

    Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що зазначений позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, натомість права позивача можуть бути захищені шляхом звернення до загального місцевого суду, який розглядає справи, що виникають із цивільних правовідносин.

    Постанова від 20 березня 2019 року у справі № 826/8777/18

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80857556 

 

  • У відносинах, пов’язаних із виплатою страхувальником у передбачених законодавством випадках компенсаційних виплат відповідно до Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228, органи Фонду соціального страхування України не виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин, а здійснюють владні управлінські функції, спрямовані на забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

    Отже, спори, пов’язані з перерахунком розміру компенсаційних виплат – грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, підлягають розгляду відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України судами адміністративної юрисдикції як такі, що є публічно-правовими за своєю правовою природою.

    Постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 405/5366/17

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78215405 

 

  • Предметом розгляду у цій справі є протиправність відмови ДФС у внесенні змін до митного реєстру (інформації щодо об'єкта права інтелектуальної власності по торгівельним маркам «Хіaomi», «Мі», «RedMi») через відсутність у Компанії правових підстав для звернення із такою заявою та зобов'язання відповідача внести відповідну інформацію до реєстру. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що звернення позивача із цим позовом спрямоване на захист його порушених прав у правовідносинах з ДФС у зв'язку з її відмовою вчинити певні дії (за заявою позивача про внесення змін до митного реєстру), тобто під час виконання ДФС та її територіальними  органами владних управлінських функцій.

    Отже, спір щодо оскарження дій Державної фіскальної служби України стосовно внесення змін до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

    Постанова від від 13 березня 2019 року у справі № 826/16606/17

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80783459 

 

  • Позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправними дії голови та старшого інспектора ліквідаційної комісії Черкасирибохорони як суб’єктів владних повноважень щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення та подання відповідних матеріалів до суду.

    Цьому позову передувало визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та подальше скасування судом апеляційної інстанції відповідного рішення за відсутністю події та складу правопорушення.

    Суд першої інстанції, розглянувши справу в порядку КАС України, частково задовольнив вимоги позивача, натомість апеляційний суд закрив провадження у справі, посилаючись на п. 3 ч. 2 ст.19 КАС України, яким передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.

    Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжує правових наслідків для позивача та не порушує його права. Отже, окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності такі протоколи не оскаржуються.

    Велика Палата погодилася із висновками суду апеляційної інстанції про те, що таку позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

    Постанова від 13 березня 2019 року у справі № 712/7385/17

  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81014004 

 

  • Позов про скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за іншою особою має розгляддатися за правилами ЦПК.

    Вирішуючи питання юрисдикційної належності справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у частині вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Натомість прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реєстрації прав іншої особи.

    Визнання протиправним і скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за іншою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення цією особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того самого нерухомого майна. Крім того, оскаржуваній реєстраційній дії передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема право оренди конкретної земельної ділянки.

    Велика Палата Верховного Суду вирішила, що позов у частині вимог про скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди належить розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

    Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17, від 28 листопада 2018 року у справі  № 823/1508/16, від 5 грудня 2018 року у справі № 815/2072/17.

    Постанова від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80854806

 

  • Прокурори під час досудового розслідування не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а тому їхні дії оскаржуються виключно за правилами КПК України.

    Позивач звернувся до адміністративного суду із вимогою визнати протиправними дії заступника Генерального прокурора щодо підписання повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та доручення слідчому прокуратури вручити таке повідомлення позивачеві.

    Окружний адміністративний суд, із позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України та зазначив, що заявлені вимоги підлягають розгляду за правилами кримінального судочинства.

    Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у спірних правовідносинах позивач є учасником кримінального провадження, а відповідач виконував функції, покладені на нього КПК України, тому заступник Генерального прокурора не вчиняв управлінських функцій, а здійснював професійні повноваження в межах кримінального провадження.

    Органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії є не способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

    Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб’єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі і її розгляд в порядку кримінального судочинства є обґрунтованими.

    Постанова від 10 квітня 2019 року у справі № 808/390/18

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81287799 

 

  • Якщо особа стверджує про порушення прав, спричинене рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вважає неправомірними, і наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення цивільних прав та інтересів чи пов’язані з реалізацією майнових або особистих немайнових прав та інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень, їх скасування, визнання дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування неправомірними є способами захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

    У даній справі ФОП звернувся до суду з позовом до міської ради про визнання незаконними (протиправними) дій стосовно незатвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлової будівлі, власником якої є позивачка, а також визнання укладеним договору оренди земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі. Спірна земельна ділянка не є вільною, оскільки знаходиться під нежитловим приміщенням, що перебуває у власності позивачки, яка зацікавлена в оформленні права користування ділянкою в розмірі, необхідному для обслуговування об’єкта нерухомого майна (для комерційного використання), шляхом укладення договору оренди.

    Велика Палата Верховного Суду зазначила, що предметом спору в цій справі є бездіяльність відповідача щодо оформлення з позивачем відносин користування земельною ділянкою. Позов пред’явлений з метою захисту саме цивільних права та інтересу, що унеможливлює його вирішення в порядку адміністративного судочинства. Спір у справі з огляду на суб’єктний склад сторін і характер спірних правовідносин належить до юрисдикції господарських судів.

    Позовні вимоги про визнання неправомірними дій (бездіяльності) органу місцевого самоврядування та визнання договору оренди укладеним нерозривно пов’язані між собою, і від вирішення однієї з них залежить вирішення іншої, а тому вони мають розглядатися в одному провадженні.

    Постанова від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81139165 

 

  • Одеська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ СП «Нібулон» про стягнення заборгованості за надані ветеринарно-санітарні послуги. Вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив ветеринарно-санітарний огляд вантажу відповідача та за його результатами видав міжнародні ветеринарні сертифікати, але ТОВ СП «Нібулон» від підписання актів виконаних робіт відмовилося та виставлених рахунків не сплатило.

    Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір – публічно-правовий, має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства і не пов’язаний із господарською діяльністю позивача в розумінні ст. 20 ГПК України, оскільки здійснення ветеринарно-санітарного огляду вантажу, за результатами якого видаються міжнародні ветеринарні сертифікати, є функцією органу державної влади, а не результатом його господарської діяльності. Регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті може звертатися до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів із зазначених підстав.

    Велика Палата Верховного Суду відзначила, що держава в особі відповідних органів, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом, може брати участь у судових процесах, в тому числі як позивач, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи передусім із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб’єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів. У випадку, коли держава вступає у цивільні чи господарські правовідносини, вона має на меті задоволення приватного інтересу і цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цих правовідносин. Метою участі держави в особі відповідних органів в адміністративних правовідносинах є публічний інтерес, тобто, вступаючи у такі відносини, держава захищає інтереси невизначеного кола осіб і діє через органи як суб’єкт владних повноважень.

    Поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов’язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. За правилами цивільного судочинства розглядаються спори про захист приватного права або інтересу. Розгляд публічно-правових спорів віднесено до юрисдикції адміністративних судів, що виключає їх розгляд за правилами іншого судочинства. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11.

    Постанова від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81329465 

 

  • Позивач звернувся до адміністративного суду із позовом, у якому просив визнати протиправними дії міської ради щодо прийняття окремих пунктів рішення «Про розгляд звернень юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань» та скасувати зазначені пункти.

    Велика Палата Верховного Суду, визначаючи юрисдикцію спорів щодо оскарження рішень міськради про надання земельних ділянок в оренду виходила з того, що позивач оскаржував окремі пункти ненормативного акта органу місцевого самоврядування про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки, яка є комунальною власністю, а міськрада під час здійснення повноважень власника землі є рівноправним суб’єктом земельних відносин.

    Отже, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права оренди на спірні земельні ділянки не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди на земельні ділянки.

     Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 727/10968/17.

    Таким чином, з огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, та враховуючи суб'єктний склад учасників справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

    Постанова від 3 квітня 2019 року у справі № 727/1002/17

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81171420 

 

  • Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов’язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16). Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом. Отже, правовідносини, пов’язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов’язань осіб (постанова від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц).

    У даній справі позивачі не погодившись із рішеннями міської ради про відмову їм у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та рішенням про надання такого дозволу третій особі, звернулися до суду з позовом. Позивачі є співвласниками будинку й земельної ділянки, поруч з якою була недоглянута земельна ділянка. За зверненням одного з позивачів до Міськради йому було надано в тимчасове користування строком на один рік цю земельну ділянку для городництва без права побудови та посадки багаторічних насаджень. Після цього позивач знову звернувся до Міськради щодо продовження користування зазначеною земельною ділянкою. Комісія з питань будівництва, землекористування, благоустрою та екології Міськради вирішила повернутися до розгляду питання після закінчення землекористування, однак протягом п’ятнадцяти років це питання не було вирішено по суті.

    Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повноваження сільських, селищних, міських рад вирішувати питання про розпорядження землями територіальних громад, передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що під час вирішення таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень.

    Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями відповідача при вирішенні питання щодо передачі земельної ділянки у власність, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, а тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати від 21 березня, 30 травня та 28 листопада 2018 року у справах № 536/233/16-ц, № 127/16433/17 та № 820/4219/17 відповідно.

    Постанова від 23 січня 2019 року у справі № 308/10112/16-а

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79958184 

 

  • Позивач – 1-ий об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту звернувся до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність Управління комунальної власності в частині неналежного розгляду його звернення щодо надання в оренду нежитлового приміщення та зобов’язати міську раду прийняти відповідне рішення.

     

    Спірні відносини, які виникли між сторонами з приводу укладення договору оренди нежитлового приміщення, спрямовані на виникнення цивільних прав та обов'язків, при цьому міська рада виступає як суб'єкт цивільного права, якому надано право розпоряджатися комунальним майном територіальної громади, а не як суб’єкт владних повноважень, який реалізовує свої владні управлінські функції.

    Не є таким суб’єктом і Управління комунальної власності, яке виконує організаційні функції щодо розгляду питання про оренду майна, його рішення мають рекомендаційний характер для органу місцевого самоврядування, до повноважень якого входить вирішення таких питань, і не спричиняють юридичних наслідків для позивача.

    Отже, спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів і повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

    Постанова від 27 березня 2019 року у справі № 1304/11018/2012

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81013997 

 

  • Спір у даній справі стосується вимоги Держфінінспекції стягнути з товариства завдані державному бюджету збитки, які виникли у зв’язку із завищенням останнім вартості проектних робіт з капітального ремонту приміщення під час виконання умов договору, укладеного між сільською радою та товариством. Тобто, суб’єкт владних повноважень заявив позовні вимоги до юридичної особи – товариства, яке не є підконтрольною установою.

    Владних управлінських функцій стосовно відповідача Держфінінспекція не здійснює, а тому й права позивача на звернення до суду з цим адміністративним позовом до непідконтрольної їй установи, тобто до суб’єкта господарської діяльності про стягнення коштів (збитків) закон також не передбачає.

    Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір за позовом суб’єкта владних повноважень – Держфінінспекції про стягнення завданих збитків, звернений до непідконтрольної установи, не має ознак публічно-правового характеру, а стосується господарсько-правових відносин між сільською радою та товариством.

    Аналогічна позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 816/2394/16.

    Постанова від 3 квітня 2019 року у справі № 804/13208/15

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81139173 

 

  • Справи щодо оскарження відмови Центральної комісії Мін’юсту в переведенні засудженого з однієї установи відбування покарання до іншої розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

    Засуджений звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Центральної комісії Міністерства юстиції України про відмову у переведенні засудженого з однієї установи виконання покарань до іншої.

    Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України та вказав, що цей спір виник не з приводу реалізації відповідачем управлінських функцій суб’єкта владних повноважень. Натомість він пов'язаний із виконанням вироку, а тому справа має розглядатися за правилами кримінального судочинства. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.

    Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у спірних правовідносинах Мін′юст діяв як суб'єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, тому правомірність ухвалення рішення про відмову в переведенні засудженого з однієї установи відбування покарання до іншої може бути предметом перевірки в суді адміністративної юрисдикції.

    Крім того, у статтях 537 та 539 КПК України визначено перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, та порядок їх вирішення, а можливість розгляду судами за правилами КПК України скарг засуджених на рішення Комісії про відмову в переведенні з однієї установи відбування покарання до іншої не передбачена.

    Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі є публічно-правовим і підлягає вирішенню за правилами КАС України.

    Постанова від 10 квітня 2019 року у справі № 822/3059/17

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81841951 

 

  • Велика Палата Верховного Суду визначила юрисдикцію справ щодо оскарження рішень тендерного комітету департаменту обласної державної адміністрації з питань будівництва та архітектури.

    Суд виходив із того, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб’єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

    Водночас вже після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

    Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 819/829/17.

    У даній справі тендерний комітет департаменту облдержадміністрації до укладення відповідного договору прийняв рішення, яким цінову пропозицію ТОВ було визнано такою, що не відповідає вимогам тендерної документації. Договірні правовідносини між переможцем тендеру та замовником не виникли.

    Отже, спір у цій справі за характером правовідносин підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

    Постанова від 14 травня 2019 року у справі № 918/843/17

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81799994 

 

  • Позивач звернувся до окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги територіального відділення Антимонопольного комітету України про надання інформації та копій документів у межах розгляду подання щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

    Суд першої інстанції закрив провадження у справі, зазначивши, що заявлені вимоги підлягають розгляду у порядку господарського судочинства. Апеляційний суд залишив це рішення без змін. Із цими висновками погодилася і Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи свою позицію таким.

    За змістом ч. 2 ст. 60 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» рішення АМК, адміністративної колегії АМК та державного уповноваженого АМК оскаржуються до Господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

    Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, у тому числі у спорах, пов’язаних з оскарженням рішень АМК, а також справи за заявами органів АМК з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

    Оскільки предметом даного спору є оскарження рішення територіального відділення АМК, пов’язаного з розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, то ця справа не належить до юрисдикції адміністративних судів. Натомість вона підлягає розгляду за правилами ГПК України.

    Постанова від 24 квітня 2019 року у справі № 820/2953/18

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81841916 

 

  • Рішення Великої Палати Верховного Суду у справі про віднесення спорів про зобов`язання контрагента скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від господарських операцій за договорами постачання до тієї чи іншої юрисдикції.

    У даній справі підприємство звернулось із позовом до енергогенеруючої компанії у якому просило зобов`язати контрагента скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від господарських операцій за договорами постачання.

    Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій вказала, що згадана категорія спорів взагалі не має розглядатись судами виходячи із наступного.

    Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 ПК України, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

    Відшкодування ПДВ здійснюється державою в податкових правовідносинах між особою і державою. Отже, зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарським зобов`язанням. Спори, які можуть виникнути між платниками ПДВ та державою в особі уповноваженого органу - суб`єкта владних повноважень щодо суми сплаченого податку, є адміністративними і мають розглядатися судами адміністративної юрисдикції.

    У даному випадку обов’язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов’язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов’язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов’язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов’язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов’язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

    Постанова від 05 червня 2019 року у справі № 908/1568/18

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82420676 

 

  • Особа звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

    Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір є публічно-правовим, а тому належить до юрисдикції адміністративних судів. Проте Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що така позиція судів попередніх інстанцій не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, оскільки позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

    Ураховуючи те, що позовні вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

    Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів фізичної особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

    Зазначена позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №  813/1362/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18 та від 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17.

    Постанова від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82420792 

 

  • Керівник місцевої прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій, звернувся до суду з адміністративним позовом до юридичної особи, у якому просив зобов'язати відповідача привести захисну споруду цивільного захисту (сховище) у належний стан, придатний для використання за цільовим призначенням (готовність до укриття населення).

    Вирішуючи питання юрисдикційної належності спору, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спірні правовідносини обумовлені реалізацією прокурором передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності.

    Тож спір у цій справі є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізовує владні управлінські функції щодо виявлення та усунення порушень у сферах пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, а саме щодо стану готовності пунктів управління, захисних споруд і наявності планів цивільного захисту на особливий період і планів реагування на надзвичайні ситуації.

    Постанова від 15 травня 2019 року у справі № 820/4717/16

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81877559