flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

 

  • Спори, що виникають під час виконання судових рішень центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Законом України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», розглядаються адміністративними судами відповідно до норм КАС України.

    Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вказала на помилковість висновків про можливість оскарження дій суб’єкта владних повноважень до господарського суду, який видав виконавчий документ.

    Постанова від 20 червня 2018 року у справі № 916/1227/16 та від 29 серпня 2018 року у справі № 916/376/15-г

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75133481

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/76262581 

 

 

  • Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків щодо підвідомчості адміністративному суду спору стосовно оскарження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

    Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

    Постанова від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/74660021 

 

  • Постанова ДВС про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами відповідно до п.7 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадежння", а тому їх оскарження підлягає в порядку КАС (незалежно від того судом якої юрисдикції видані виконавчі листи по справі).

  Постанова від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74777526 

 

  • Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 287 КАС України.

    Постанова від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73001394

 

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/76615350

 

 

  • Заміна сторони у виконавчому провадження може бути здійснена саме у виконавчому провадженні, тобто з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

    Вирішальними для з'ясування питання щодо заміни сторони виконавчого провадження обставинами є факт відкриття виконавчого провадження у встановленому законодавством порядку, набуття сторонами у справі, рішення в якій підлягає примусовому виконанню, статусу сторін виконавчого провадження (стягувача, боржника), а також факт вибуття сторони (смерть громадянина, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу) та перехід її прав і обов'язків до іншої фізичної або юридичної особи.

    Постанова від 15 травня 2018 року у справі №815/5279/13-а

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73972286 

 

  • Заміна сторони виконавчого провадження застосовується у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2018 року у справі №826/12501/15.
 http://reyestr.court.gov.ua/Review/72289972 

 

  • Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

    Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. На момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено.

    Постанова від 07 березня 2018 року у справі №750/7624/17

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/72693100 

 

  • Позивач оскаржив дії державного виконавця, який при виконанні рішення суду стягнув на його користь лише частину присудженої моральної шкоди за виключенням вирахуваної суми податку.

    Верховний Суд визнав незаконним оподаткування суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої за рішенням суду, зазначивши, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, підлягають оподаткуванню, крім сум, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податків унаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю.

    Постанова від 25 липня 2018 року у справі  № 180/683/13-ц

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75690730  

 

  • Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо єдиного підходу у вирішенні спорів про належне виконання зобов’язання, визначеного в іноземній валюті.

    У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

  Постанова від 04 липня 2018 року у справі №  761/12665/14-ц

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75296546 

 

  • Системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів. 

    Отже, присуджений судом заробіток за час вимушеного прогулу виплачується роботодавцем з утриманням суми податків і зборів.

    За таких обставин, дії державного виконавця по винесенню постанови про арешт коштів роботодавця - незаконні.

    Постанова від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75690203 

 

  • Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів ДВС, у такому випадку підлягають застосуванню імперативні норми ч. 2 ст. 74 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», якою установлено оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших (не судових) органів (посадових осіб) шляхом подання скарги до відповідного адміністративного суду.

    Постанова від 14 березня 2018 року у справі № 213/2012/16

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/72970283 

 

  • У цій справі предметом розгляду була заява ГУ Держпраці про поновлення строку для пред'явлення до виконання постанови ГУ Держпраці про накладення  штрафу за допущене порушення законодавства про працю.

    Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні юрисдикційності справи за заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання необхідно встановити на підставі яких виконавчих документів здійснюється виконавче провадження.

    Якщо виконавче провадження відкрито і примусове виконання здійснюється державною виконавчою службою або приватним виконавцем на підставі документів, передбачених у пунктах 1, 11, 2 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII, тобто на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, заяви та скарги розглядаються судом, який видав рішення, що перебуває на примусовому виконанні.

    Якщо примусове виконання здійснюється на підставі документів, виданих іншими органами, такі заяви учасників виконавчого провадження розглядаються у порядку, передбаченому статтею 181 КАС України у редакції, що була чинною на час звернення до суду, чи статтею 287 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

    Отже, вказана заява має розглядатися судом за місцем виконання постанови у порядку адміністративного судочинства.

    Постанова від 12 вересня 2018 року у справі № 442/2270/17-ц

http://reyestr.court.gov.ua/Review/76615088 

 

  • Спір з ВДВС про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та штрафу.

    Встановивши, що при розгляді справи особа неодноразово зверталася до судів як адміністративної, так і цивільної юрисдикцій, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя Велика Палата Верховного Суду, констатуючи приватноправову природу спору, прийняла рішення, що внаслідок непослідовності національного суду цей спір у відповідній справі має бути розглянуто в порядку адміністративного судочинства.

    Постанова від 31 жовтня 2018 року у справі № 158/534/16-а

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77848764 

 

  • У даній справі оскаржувалися дії Управління Держказначейства з приводу повернення без виконання наказу господарського суду.

    Висновок Великої Палати Верховного Суду: аналіз законодавства дає підстави для висновку про те, що Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Порядком особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

    Отже, спори, які виникають під час здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, своїх повноважень щодо виконання судових рішень відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09 2011 року N845, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

    Постанова від 31 жовтня 2018 року у справі № 905/2087/17

http://reyestr.court.gov.ua/Review/77801410 

 

  • Справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

    До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

    Постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11

http://reyestr.court.gov.ua/Review/78376897 

 

  • Відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є обов’язковою підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання і не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.

    Верховний Суд посилався на ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

    Головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судового рішення.

    Повернення виконавчого документа через відсутність у виконавчому листі даних про особу має ознаки формальності, оскільки у виконавця під час виконання судового рішення не виникає проблем із отриманням такої інформації з баз даних і реєстрів.

     Постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц, від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16-ц

http://reyestr.court.gov.ua/Review/76103235

 

 

  http://reyestr.court.gov.ua/Review/78979800   

 

  • Публічне акціонерне товариство, яке не є стороною виконавчого провадження, звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання недійсною і скасування вимоги приватного виконавця.

    Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, окружний адміністративний суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спірні правовідносини виникли під час виконання рішення господарського суду, і тому цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства тим судом, який видав виконавчий документ (наказ).

    Однак Велика Палата Верховного Суду визнала такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими, оскільки ПАТ не є стороною виконавчого провадження і не наділене процесуальним правом щодо оскарження вимоги приватного виконавця в порядку ст. 339 ГПК України.

    При цьому згідно із ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

    Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

    Постанова від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81574010 

 

  • Відділ примусового виконання рішень не є належним відповідачем у справі при оскарженні дій / бездіяльності державної виконавчої служби.

    З аналізу положень Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ч. 3 ст. 287 КАС України, Типового положення  про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, випливає, що належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, а саме: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

    Таким чином, структурні підрозділи органів державної виконавчої служби, зокрема, відділи примусового виконання рішень, не є органами державної виконавчої служби у розумінні Закону, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у справах.

    Постанова від 11 червня 2019 року у справі № 303/3418/17

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82315800 

 

  • Особа звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору і зняти із земельної ділянки арешт, накладений у межах виконавчого провадження, оскільки після його закінчення арешт не було знято саме з метою забезпечення стягнення виконавчого збору.

    Вирішуючи питання щодо юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду виходила з такого.

    Скарга на дії державного виконавця стосується забезпечення стягнення виконавчого збору, усі питання з виконання якого вирішуються в порядку адміністративного судочинства. При цьому законність накладеного виконавцем арешту на земельну ділянку залежить від наявності підстав для стягнення зі скаржниці виконавчого збору.

    Водночас вимоги про зняття арешту з майна пов’язані з вирішенням питання щодо стягнення виконавчого збору, яке не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ці вимоги мають розглядатися разом із вимогами про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору в порядку адміністративного судочинства.

    Постанова від 29 травня 2019 року у справі № 2-1409/11

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82316154 

 

  • У даній справі Товариство звернулось до суду із позовом до органу Державної виконавчої служби, у якому порушено питання відсутності у ДВС повноважень відкривати виконавчі провадження з примусового виконання постанов Держаної служби України з безпеки на транспорті та всіх його управлінь щодо застосування адміністративно-господарських штрафів.

    Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу Товариства, зробив висновок про те, що позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

    Отже, вимоги підприємства, яке не є суб’єктом владних повноважень про встановлення відсутності компетенції (повноважень) органів ДВС приймати до виконання постанови територіальних органів Управління Державної служби України, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір щодо відсутності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб`єктами владних повноважень.

    Постанова від 05 липня 2019 року у справі № 802/833/17-а

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82857551